Батл 1852 "Ой, півмісяцем брови"

Ой, півмісяцем брови в Наталки,
губи ніжні - червоний рубін:
заздрять вроді смагляві турчанки,
де античність у пошуку змін.
І кохають нащадки султанів
світ блакитний, під крилами вій...
Дорогий, не шкодують останні -
діамант серед кращих повій.

Пахне диким жасмином і гаєм,
теплим літом волосся твоє,
та душа захмілівша гуляє,
гарне тіло своє продає.
Сяють зорі над димом кальяну,
в їх світінні метелик тремтить,
вабить крильцями в далеч багряну,
бо життя його - спалаху мить...

На світанку Наталка згадала
мальовничі куточки Дніпра,
там де вперше, без тями кохала,
легковажна Амура сестра.
Де на хвилях, сучасна Мадонна,
з любим разом купалась в грозу...
Рукавом, візерунком фасону,
ти тепер витираєш сльозу.

Две бровки чёрненьких стрекоз
да пару сладеньких впридачу,
в глазах шальных немой вопрос
мне подари... Я не растрачу...

...твой мимолётный "ностальжи",
а может, попросту - усталость,
акцент свой милый доложи -
всё заберу, чтоб не осталось...

Немного яда - всё всерьёз -
создам я мощный анальгетик,
на память - локонов волос,
немного выгоревших летом.

К утру усталое такси
с поправкой - адресат случаен,
проездом в дали... Погоди!
Помашешь ручкой на прощанье?