Батл 1974 "Ночной полёт души"

А души во сне летают,
ведь ночью совсем не трудно
парить, не боясь, у края,
но вновь заалеет утро,
расставит бесстрастно точки,
да бритвой... по нежным крыльям...
До вечера взяв отсрочку,
мираж обратится былью.
Мелькают веков страницы,
а мы всё в мечтах о рае,
недаром наивной птицей
душа по ночам летает...

* * *
Реальність переходить в сон,
Я відпливаю, відпливаю...
Ще в двох світах перебуваю,
Морфей (а може, то Харон?)
Стернує човником недбало
І все не квапиться пристати.
З думок, що я за день надбала,
Майструє ніч примарні шати.
Хлюпоче хвиля... Лину, лину
(Хай течія гойдає тепла)
У таємничу ту долину,
Де сон-трава сплітає стебла,
Де бродять образи кохані,
Мої фантазії й видіння,
Поки в небеснім океані
Астральне мерехтить проміння.