Батл 1975 "Любовная лирика, осень, меланхолия "

Я кажу тобі досить,
Це варто припинити,
Мені каже досвід,
Що нас це може вбити.

Настав час цвітіння бузок,
Варто розпочати нове життя,
Ти зможеш купити собі нових блузок,
А я згадати нормальне серцебиття.

Нас ненавиділи люди,
Ми були занадто щасливими,
Але цей довгий лютий,
Показав, ми були просто схиблені.

Не згадуй мене, а навіщо?
Я вкрав два роки твого життя,
Вір, я міг занадто більше,
Але звідти вже немає вороття.

Тому йди, розчиняй минуле,
Кажуть, що кохання з часом мине,
Ми занадто довго тонули,
І чекали хто з нас перший ковтне.

Дива, прострація?
Перший поцілунок, сутінкам віддати?!
Верби дотик , дотик пальців –
Зашпори… ухналі у п’ятах.
І заблуда місяць, вабить,
У обіймах розчинитись –
Небосхил в цій грі тремтить.
Та й по лезу, в лабіринт любові …
Тільки в скронях гомін – пісні забуття.
І скорившись у бунтарстві,
Течія підхопить – проза – муза,
Муза – проти, візаві кохання.
29. 08. 13.