Батл 531 "Мы помним..."

Шаг в тишину, похожую на вечность.
Лишь ходики, прильнувшие к стене,
минутам счёт ведут, вверяя мне
ход времени и жизни быстротечность.

Включаю свет, пытаясь ночь вспугнуть.
Спит в кресле кот, свернувшийся клубочком,
всё как всегда, лишь мама, в дальний путь
ушедшая, не скажет больше "Дочка".

Нить жизни истончается с годами.
Опять зима... смотрю на календарь,
роняет лист очередной, январь.
Привычно время властвует над нами...

Неможливо без болю і сліз на очах,
Не згадати загиблих героїв Країни.
Неможливо забути Війну її жах,
Зберігається пам`ять у кожній родині -

Про дідів і бабусь, про сестер і братів,
Воювали Вони - проти люті фашизму.
Неможливо пробачити зграї катів,
Де агресія вкрила і злість тероризму –

Убивав, роздирав на шматки всі серця,
Намагався топтати і знищити Волю.
Де Країна є Ненька, де рідні місця,
Вже ні в якому разі не будуть в неволі!

Щиросердно вклоняємось ми до Землі,
Пам`ятають нащадки про Вас Ветерани!
Як Країну cвою затулили грудьми,
І фашиста – нациста прогнали тирана.
Травень 2015