UA
|
"Українців можна приспати, надурити, але неможливо залякати". 10 цитат братів Капранових / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
|
Число 27. Як свиня на небо гляне. Десять цікавих українських фразеологізмів / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Опубликовано: 2016-03-31 19:38:39
Наші Герої
Шановні, давайте відкриємо нову тему: «Наші герої». Багато вже є людей, які прославили нашу країну. Це, перш за все, герої війни, ті чоловіки й жінки, що душу і тіло(с) віддають за нашу свободу, це наші спортсмени, які виборюють нагороди во славу держави. Це просто люди, які живуть в Україні і роблять її найкращою у світі.
Количество читателей: 2422
Всего рецензий на эту публикацию: 82.
Читать все рецензии >>>
Последние 15 рецензий (последнее сверху):
Последние 15 рецензий (последнее сверху):
Пані Ірино, це хороша ініціатива, але що Ви пропонуєте конкретно: писати коротко інформацію про загиблих, чи взагалі про всіх гідних звання Герой у цій війні?
2024-01-30 18:01:54 |
Пані Ольга, кожен, хто захищає країну - герой. І як я написала в анотації форуму: це просто люди, які живуть в Україні і роблять її найкращою у світі. Але це я писала у 2016 році. Тому зараз, це ті люди, які кладуть свої життя та здоров'я, щоб наша країна залишилася на мапі світу.
2024-01-30 19:04:09
Я чомусь не звернула увагу на дату публікації, що то був 2016 рік. Воно в мене вискочило в стрічці, то подумала. що це теперішнє.
2024-01-30 19:48:54
У першу світову війну загинуло 9 млн військових та 5 млн цивільних, списки загиблих публікувалися.
«Второй список убитых, раненых, без вести пропавших нижних чинов на-стоящей войны. - Пг., 1915. - 64 с. - В подзаг. : Взято из "Ведом. Петрогр. Град.".
«Второй список убитых, раненых, без вести пропавших нижних чинов на-стоящей войны. - Пг., 1915. - 64 с. - В подзаг. : Взято из "Ведом. Петрогр. Град.".
2024-01-30 22:54:43
Клоун та компанія, яким скоріше за все, перекрили можливість красти, помстилися - тільки що, кажуть, звільнили Валерія Залужного. Інформація дуже схожа на вкид, будьте обережні. Єрмак, російський кріт, в нас прийшов до влади. Навіть дурень-клоун безпомічний.
2024-01-29 19:47:07 |
⚡️Речник президента Володимира Зеленського Сергій Никифоров в коментарі LIGA.net заперечив інформацію про відставку Залужного.
@liganet
Мабуть перевіряли реакцію суспільства. Гниди
@liganet
Мабуть перевіряли реакцію суспільства. Гниди
2024-01-29 20:33:49
Перевіряють реакцію громадськості. Це як мінімум. А далі побачимо що було насправді.
Може когось дивує те, що я, як здається, іноді поспішаю? Частково це так. Тут завжди 50 на 50 - або так, або фейк. Навіщо ж тоді? Є логіка. В зв'язку з тотальною брехнею або недоговорюванням виникла нова реальність. Коли ще не приготувались брехати або мовчати, а щось відбувається таки, перші новини можуть виявитися правдивими - бо їх не готували і не знали "як до них ставитися в ефірі".
Може когось дивує те, що я, як здається, іноді поспішаю? Частково це так. Тут завжди 50 на 50 - або так, або фейк. Навіщо ж тоді? Є логіка. В зв'язку з тотальною брехнею або недоговорюванням виникла нова реальність. Коли ще не приготувались брехати або мовчати, а щось відбувається таки, перші новини можуть виявитися правдивими - бо їх не готували і не знали "як до них ставитися в ефірі".
2024-01-29 20:42:55
Донині згадка про подвиг героїв Крут сповнює наші серця гордістю, болем та злістю, бо події ці досі як ніколи актуальні.
Створені москвою квазіреспубліки, диверсії зрадників у тилу, військові злочини росіян та розстріли полонених. Українські студенти-добровольці та курсанти, які разом із військом своїм патріотизмом, мотивацією та мужністю стримували навалу ворога, що переважає їх кількісно, аби дати час підписати міжнародні договори на підтримку України. Ніби читаєш не книжку з історії, а стрічку новин. На початку повномасштабного вторгнення ординці навіть використовували бронепотяг десь із тих часів. А наші загиблі в Бузковому гаю герої так само відважно тримали ворога, як колись крутянці.
І коли щороку ми повертаємося до битви під Крутами, серце сповнюється не тільки гордістю, а й болем за цвіт нації, який і сьогодні захищає Україну. Але маємо пам’ятати: в наших силах розірвати історичне коло. Ми маємо вивчити уроки історії, і ми вже це робимо. Щоб нові покоління чинили подвиги у праці та творчості, а не на полі бою.
Для цього маємо об’єднатися довкола ЗСУ, захиститися і повернутися до вільної родини народів. У пам’ять про подвиг героїв Крут.
Європейська Солідарність
Створені москвою квазіреспубліки, диверсії зрадників у тилу, військові злочини росіян та розстріли полонених. Українські студенти-добровольці та курсанти, які разом із військом своїм патріотизмом, мотивацією та мужністю стримували навалу ворога, що переважає їх кількісно, аби дати час підписати міжнародні договори на підтримку України. Ніби читаєш не книжку з історії, а стрічку новин. На початку повномасштабного вторгнення ординці навіть використовували бронепотяг десь із тих часів. А наші загиблі в Бузковому гаю герої так само відважно тримали ворога, як колись крутянці.
І коли щороку ми повертаємося до битви під Крутами, серце сповнюється не тільки гордістю, а й болем за цвіт нації, який і сьогодні захищає Україну. Але маємо пам’ятати: в наших силах розірвати історичне коло. Ми маємо вивчити уроки історії, і ми вже це робимо. Щоб нові покоління чинили подвиги у праці та творчості, а не на полі бою.
Для цього маємо об’єднатися довкола ЗСУ, захиститися і повернутися до вільної родини народів. У пам’ять про подвиг героїв Крут.
Європейська Солідарність
2024-01-29 08:45:44 |
Знаєте про що зараз ніхто не хоче думати ?
Ніхто не хоче думати про те, що Київ не взяли за три дні лише тому, що під Київ побігли дядьки, яким було під п'ятдесят.
Оті дядьки, які пройшли АТО, оті дядьки, яких масово потім підсрачниками викидали з маршруток маршрутники волаючи навздогін "А тібя туда не посилав !".
Оті дядьки, яким казали у сільрадах :"ну нема у мене вільної землі ! Де я тобі візьму тої землі ? ". Їх дружно посилали з кабінету у кабінет , від них відвертали очі ,їм заздрили . Був такий період, коли суспільство просто до нуля знецінило отих дядьків під п'ятдесят.
А потім ,стався ранок 24 лютого. І обісралися всі : кабмін, офіс президента , народ .
Всі обісралися,окрім дядьків під п'ятдесят. Ті дядьки мовчки, абсолютно спокійно пішли до воєнкомату . Уявляєте : добровільно пішли ! Їх не ловили. І саме дякуючи отим дядькам, столицю не взяли за три дні. І більше того - мусили окупанти відступити від столиці.
А тоді ,отих дядьків кидали під Бахмут, під Авдіївку, під Ізюм, під Херсон ...
Ними кидалися абсолютно бездарно і непрофесійно . Напевно так було тому, що і народ, і влада свято вірували : дядьки під п'ятдесят нескінченні, безсмертні ,вічні.
Жени їх в окопи, кидай їх на ворожі редути - вистоять, переможуть.
Вони йшли на смерть, як і належить Воїнам . Сміливо . Без страху. Без сумніву . Без соплів і сліз.
Такими вони й застигли в граніті надгробків - Воїнами.
Стоять і дивляться на тих, хто ходить повз них. Плачуть з неба дощами ,падають на плечі своїх дружин сніжинками і вітром обіймають плечі своїх донечок.
От тільки більше піти в атаку ,вони не зможуть ніколи.
Я все частіше читаю, як народ волає : припиніть війну.
А війну можна припинити тільки у два способи : перемогти, чи здатися.
Дядьки під п'ятдесят хотіли перемоги. Хотіли волі і долі.
Не собі.
Вам. Вам усім хто нині сущий, завдяки тим дядькам, які зараз дивляться на всю оцю фігню, яку творите ,з неба ...
Кожен сам обирає свою долю.
Я дивлюся у сиве небо. Снігом торкає вуста, щоки ,очі.
Я пам'ятаю тебе, мій Герой.
Я буду як і ти, стояти за свою країну до останнього.
І один ,у полі воїн.
Тримаймося . Заради тих, хто сьогодні цілує нас з неба.
Київська відьма
Ніхто не хоче думати про те, що Київ не взяли за три дні лише тому, що під Київ побігли дядьки, яким було під п'ятдесят.
Оті дядьки, які пройшли АТО, оті дядьки, яких масово потім підсрачниками викидали з маршруток маршрутники волаючи навздогін "А тібя туда не посилав !".
Оті дядьки, яким казали у сільрадах :"ну нема у мене вільної землі ! Де я тобі візьму тої землі ? ". Їх дружно посилали з кабінету у кабінет , від них відвертали очі ,їм заздрили . Був такий період, коли суспільство просто до нуля знецінило отих дядьків під п'ятдесят.
А потім ,стався ранок 24 лютого. І обісралися всі : кабмін, офіс президента , народ .
Всі обісралися,окрім дядьків під п'ятдесят. Ті дядьки мовчки, абсолютно спокійно пішли до воєнкомату . Уявляєте : добровільно пішли ! Їх не ловили. І саме дякуючи отим дядькам, столицю не взяли за три дні. І більше того - мусили окупанти відступити від столиці.
А тоді ,отих дядьків кидали під Бахмут, під Авдіївку, під Ізюм, під Херсон ...
Ними кидалися абсолютно бездарно і непрофесійно . Напевно так було тому, що і народ, і влада свято вірували : дядьки під п'ятдесят нескінченні, безсмертні ,вічні.
Жени їх в окопи, кидай їх на ворожі редути - вистоять, переможуть.
Вони йшли на смерть, як і належить Воїнам . Сміливо . Без страху. Без сумніву . Без соплів і сліз.
Такими вони й застигли в граніті надгробків - Воїнами.
Стоять і дивляться на тих, хто ходить повз них. Плачуть з неба дощами ,падають на плечі своїх дружин сніжинками і вітром обіймають плечі своїх донечок.
От тільки більше піти в атаку ,вони не зможуть ніколи.
Я все частіше читаю, як народ волає : припиніть війну.
А війну можна припинити тільки у два способи : перемогти, чи здатися.
Дядьки під п'ятдесят хотіли перемоги. Хотіли волі і долі.
Не собі.
Вам. Вам усім хто нині сущий, завдяки тим дядькам, які зараз дивляться на всю оцю фігню, яку творите ,з неба ...
Кожен сам обирає свою долю.
Я дивлюся у сиве небо. Снігом торкає вуста, щоки ,очі.
Я пам'ятаю тебе, мій Герой.
Я буду як і ти, стояти за свою країну до останнього.
І один ,у полі воїн.
Тримаймося . Заради тих, хто сьогодні цілує нас з неба.
Київська відьма
2024-01-28 10:20:27 |
дивився інтерв'ю з одним таким, хто не має громадянства України та частини руки, і його хочуть виселити в росію українські бюрократи.2024-01-28 14:47:38
Гарно сказано про дядьків за 50. Я про це вже читала на Фб, але там інший автор цих слів. Але мова не про те. В моїх "дядьків за 50" значно молодщий вік. Нашому синочку в 2014 році назавжди закарбувалось 23 роки. Моїх племінників, яких в 2014 році, за скороченим спецвипуском військових інститутів, і не досвідченими лейтенатами кинули на Схід в окопи: голих, босих, без техніки і без зброї. А потім Зеленський створив такі умови, що змушені були залишити АТО. Правда, одного з них комісували за станом здоров"я, довго лікувався і добре, що молодий і організм здатен ще був боротись. З початком повномаштабного вторгнення - на фронті. За 2 роки війни один з них (32 роки) вже капітан, другий ( 30 років) - майор, боронять землю. Думаю, раз присвоїли звання , то було за що. Так що, не тільки дядьки за 50.
2024-01-30 17:22:18
Бабій Олег Іванович
Герой України https://gur.gov.ua
/content/babii
-oleh-ivanovych.html
В останньому бою його підрозділ знешкодив три ворожі літаки ТУ-22, які бомбили Україну
Щоб знищити російські бомбардувальники, українські розвідники подолали пішки понад 600 кілометрів територією противника.
Отримали надважливе завдання – зупинити численні авіаудари по мирних містах України. Завдання виконали. Однак, для Олега Бабія – командира, який прикривав відхід своїх, воно виявилося останнім.
Герой України полковник Олег Бабій був розвідником, який від початку війни брав активну участь у знищенні російських окупаційних військ.
З перших днів широкомасштабного вторгнення росіян організовував і здійснював спецоперації на тимчасово окупованих територіях України й на території противника, які насправді змінили хід цієї війни.
На його рахунку - дев'ять успішних розвідувальних виходів у тил противника, дванадцять спеціальних заходів з організації та забезпечення руху опору на ТОТ України та в тилу противника. Виявлення до 70 важливих стратегічних об'єктів противника: командних пунктів, військової техніки, інженерно-фортифікаційного обладнання, тощо. Інформація про них використовувалася ЗСУ для планування операцій зі звільнення ТОТ та нанесення вогневого ураження по важливих ворожих цілях.
Завдяки успішному виконанню завдань групою полковника Бабія, вдалося дезорганізувати логістику окупантів, знищити його важливі об’єкти та елементи критичної інфраструктури. Цілі підрозділи російських окупаційних військ втрачали боєздатність, систему управління військами та зброєю, зазнавали порушення комунікації, а відтак і зазнавали втрат оперативності у взаємодії зі своїм тилом.
Останнє успішно виконане завдання групи розвідників Олега Бабія - знищення та виведення з ладу трьох російських бомбардувальників ТУ-22М3, значно порушило плани військово-політичного керівництва рф щодо нанесення ракетних ударів по території України та фактично повністю дестабілізувало роботу аеродромів і пунктів базування дальньої авіації.
Очевидно, що це завдало неабияких економічних збитків країні агресору та спровокувало панічні настрої серед місцевого населення і військовослужбовців рф, адже сили та засоби спеціальних служб рф були розпорошені. І не варто забувати про ще одне – шкоду для іміджу так званої «непереможності» армії рф та «героїчності» її воєнно-політичного керівництва.
Так, серпень 2023-го. У складі розвідувальної групи Олег Бабій подолав пішки понад 600 км по території противника, щоб виконати спеціальне бойове завдання – зупинити терористичні авіаційні бомбардування росіянами мирних українських міст.
Пробравшись у глибокий тил противника, завдання розвідники виконали – знищили російський бомбардувальник ТУ-22М3 та ще два вивели з ладу, однак і самі зазнали непоправних втрат. Повертаючись на підконтрольну Україні територію, розвідувальна група полковника Олега Бабія потрапила у засідку та вступила в нерівний бій з російськими загарбниками.
У цьому бою, 30 серпня 2023 року, прикриваючи відхід своїх бойових побратимів, український розвідник підполковник Олег Бабій зазнав смертельного поранення та загинув.
За свій героїчний подвиг, Олег Бабій нагороджений званням Героя України з присвоєнням ордену «Золота зірка». Посмертно.
У Героя залишилася дружина та двоє маленьких дітей. Молодшій донечці на час смерті батька виповнилося лише рік.
----------
Наші нові герої на сторіччя вперед...
Слава Олегу Бабію! 🇺🇦
Герой України https://gur.gov.ua
/content/babii
-oleh-ivanovych.html
В останньому бою його підрозділ знешкодив три ворожі літаки ТУ-22, які бомбили Україну
Щоб знищити російські бомбардувальники, українські розвідники подолали пішки понад 600 кілометрів територією противника.
Отримали надважливе завдання – зупинити численні авіаудари по мирних містах України. Завдання виконали. Однак, для Олега Бабія – командира, який прикривав відхід своїх, воно виявилося останнім.
Герой України полковник Олег Бабій був розвідником, який від початку війни брав активну участь у знищенні російських окупаційних військ.
З перших днів широкомасштабного вторгнення росіян організовував і здійснював спецоперації на тимчасово окупованих територіях України й на території противника, які насправді змінили хід цієї війни.
На його рахунку - дев'ять успішних розвідувальних виходів у тил противника, дванадцять спеціальних заходів з організації та забезпечення руху опору на ТОТ України та в тилу противника. Виявлення до 70 важливих стратегічних об'єктів противника: командних пунктів, військової техніки, інженерно-фортифікаційного обладнання, тощо. Інформація про них використовувалася ЗСУ для планування операцій зі звільнення ТОТ та нанесення вогневого ураження по важливих ворожих цілях.
Завдяки успішному виконанню завдань групою полковника Бабія, вдалося дезорганізувати логістику окупантів, знищити його важливі об’єкти та елементи критичної інфраструктури. Цілі підрозділи російських окупаційних військ втрачали боєздатність, систему управління військами та зброєю, зазнавали порушення комунікації, а відтак і зазнавали втрат оперативності у взаємодії зі своїм тилом.
Останнє успішно виконане завдання групи розвідників Олега Бабія - знищення та виведення з ладу трьох російських бомбардувальників ТУ-22М3, значно порушило плани військово-політичного керівництва рф щодо нанесення ракетних ударів по території України та фактично повністю дестабілізувало роботу аеродромів і пунктів базування дальньої авіації.
Очевидно, що це завдало неабияких економічних збитків країні агресору та спровокувало панічні настрої серед місцевого населення і військовослужбовців рф, адже сили та засоби спеціальних служб рф були розпорошені. І не варто забувати про ще одне – шкоду для іміджу так званої «непереможності» армії рф та «героїчності» її воєнно-політичного керівництва.
Так, серпень 2023-го. У складі розвідувальної групи Олег Бабій подолав пішки понад 600 км по території противника, щоб виконати спеціальне бойове завдання – зупинити терористичні авіаційні бомбардування росіянами мирних українських міст.
Пробравшись у глибокий тил противника, завдання розвідники виконали – знищили російський бомбардувальник ТУ-22М3 та ще два вивели з ладу, однак і самі зазнали непоправних втрат. Повертаючись на підконтрольну Україні територію, розвідувальна група полковника Олега Бабія потрапила у засідку та вступила в нерівний бій з російськими загарбниками.
У цьому бою, 30 серпня 2023 року, прикриваючи відхід своїх бойових побратимів, український розвідник підполковник Олег Бабій зазнав смертельного поранення та загинув.
За свій героїчний подвиг, Олег Бабій нагороджений званням Героя України з присвоєнням ордену «Золота зірка». Посмертно.
У Героя залишилася дружина та двоє маленьких дітей. Молодшій донечці на час смерті батька виповнилося лише рік.
----------
Наші нові герої на сторіччя вперед...
Слава Олегу Бабію! 🇺🇦
2024-01-25 13:10:51 |
🕯 22 січня 2014 року під час Революції Гідності з'явилися перші жертви.
Тоді про термін "Небесна сотня" ще ніхто не знав. Але Сергій Нігоян, Михайло Жизневський та Юрій Вербицький – стали в ній першими.
Нігоян і Жизневський загинули внаслідок вогнепальних поранень. Посмертно отримали звання Героїв України.
Сергію на момент загибелі було лише 20 років, Михайлу – 25.
50-річний Юрій Вербицький був викрадений разом з активістом Ігорем Луценком. Останнього звільнили. А Вербицький згодом був знайдений мертвим у Бориспільському районі Київської області.
Як повідомляли в МВС, викрадачі викинули тіло чоловіка в лісі. У активіста були численні травми. Але слідчі встановили, що причиною смерті стали не тілесні ушкодження, а переохолодження.
Можна сказати, що саме майданівці стали рушійною силою нової української армії та продовжують нею бути.
Борислав Береза
Тоді про термін "Небесна сотня" ще ніхто не знав. Але Сергій Нігоян, Михайло Жизневський та Юрій Вербицький – стали в ній першими.
Нігоян і Жизневський загинули внаслідок вогнепальних поранень. Посмертно отримали звання Героїв України.
Сергію на момент загибелі було лише 20 років, Михайлу – 25.
50-річний Юрій Вербицький був викрадений разом з активістом Ігорем Луценком. Останнього звільнили. А Вербицький згодом був знайдений мертвим у Бориспільському районі Київської області.
Як повідомляли в МВС, викрадачі викинули тіло чоловіка в лісі. У активіста були численні травми. Але слідчі встановили, що причиною смерті стали не тілесні ушкодження, а переохолодження.
Можна сказати, що саме майданівці стали рушійною силою нової української армії та продовжують нею бути.
Борислав Береза
2024-01-22 16:34:34 |
20 січня день пам'яті легендарного медика "кіборгів" Ігоря Зінича, Героя України, який 33 дні без ротацій, до моменту падіння ДАПу, рятував побратимів
"Ігор Зінич - це був майбутній Пирогов. Він мав руки від Бога і душу світлу. Такий молодий, а його досвід вивчають. Я вже думала, що коли цей хлопчик піде на ротацію, коли він піде "на дембель", то треба його направляти вчитися до медінституту.", - сказала в інтерв'ю "Радіо "Свобода" парамедик "Кроха".
Йому було лише 25 років. Він був фельдшером. Побратими називали його "Псих", бо він запекло боровся за життя кожного пораненого, нехтуючи власною безпекою, провів чотири ротації в Донецькому аеропорту.
"Він рятував усіх, а його врятувати не змогли".
Ігор Зінич народився 6 вересня 1989 р. на півночі росії - туди поїхав на заробітки тато, а за ним і мама. Повернулися до себе в смт Рокитне на Київщині, коли Ігорю було три роки. З'ясувалося, що в нього вада серця, але, як розповідала мама журналістам, він ріс жвавим хлопчиком, спортом займався.
У 9-му класі сказав мамі, що буде медиком. На її думку, поштовхом до твкого рішення стало те, що після травми лікарі врятували тата Ігоря, а родина виходжувала. Син сказав, що теж хоче допомагати людям.
Закінчив Білоцерківське медичне училище, став фельдшером.З 2009 р. працював у Білоцерківській міській лікарні. З 2010 р. проходив строкову військову службу в лавах Державної спеціальної служби транспорту України. Потім працював фельдшером швидкої допомоги Рокитнянської центральної районної лікарні. Заочно навчався у Національному університеті фізичного виховання і спорту України.
У 2014 р. мобілізований до лав ЗСУ. Служив санітарним інструктором. З листопада 2014 р. брав участь в АТО.
17 грудня 2014 р. молодший сержант Зінич у складі 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади заїхав на територію нового терміналу Донецького аеропорту. Більше місяця він рятував життя поранених товаришів, перебуваючи в небезпеці для власного життя під шквальним вогнем і постійними обстрілами. Організував роботу медичного пункту. На його рахунку за час перебування на території ДАПу понад 100 врятованих життів. У польових умовах він проводив навіть неймовірні реанімаційні дії. У лікарнях, куди привозили врятованих Ігорем Зіничем "важких" бійіців, лікарі не могли повірити, що фельдшер зміг бути фантастичним реабілітологом і анестезіологом. І він все робив правильно.
20 січня 2015 р. бойовики підірвали другий поверх нового терміналу ДАПу. Під завалами опинився і поранений напередодні Ігор Зінич, якому бетонна плита зламала хребет. Побратими витягли його з-під завалів, але невдовзі він помер у них на руках.
Про Ігоря Зінича зняли фільм "Останній медик терміналу. Ігор Зінич, позивний "Псих" ". Це спогади побратимів про нього. Автори фільму - журналістка Ксенія Клим і режисер Василь Яворський. А 21 жовтня 2022 р. тележурналіст Василь Яворський загинув, боронячи Україну від рашистів.
Зі сторінки MiraStudia Модерна Україна
"Ігор Зінич - це був майбутній Пирогов. Він мав руки від Бога і душу світлу. Такий молодий, а його досвід вивчають. Я вже думала, що коли цей хлопчик піде на ротацію, коли він піде "на дембель", то треба його направляти вчитися до медінституту.", - сказала в інтерв'ю "Радіо "Свобода" парамедик "Кроха".
Йому було лише 25 років. Він був фельдшером. Побратими називали його "Псих", бо він запекло боровся за життя кожного пораненого, нехтуючи власною безпекою, провів чотири ротації в Донецькому аеропорту.
"Він рятував усіх, а його врятувати не змогли".
Ігор Зінич народився 6 вересня 1989 р. на півночі росії - туди поїхав на заробітки тато, а за ним і мама. Повернулися до себе в смт Рокитне на Київщині, коли Ігорю було три роки. З'ясувалося, що в нього вада серця, але, як розповідала мама журналістам, він ріс жвавим хлопчиком, спортом займався.
У 9-му класі сказав мамі, що буде медиком. На її думку, поштовхом до твкого рішення стало те, що після травми лікарі врятували тата Ігоря, а родина виходжувала. Син сказав, що теж хоче допомагати людям.
Закінчив Білоцерківське медичне училище, став фельдшером.З 2009 р. працював у Білоцерківській міській лікарні. З 2010 р. проходив строкову військову службу в лавах Державної спеціальної служби транспорту України. Потім працював фельдшером швидкої допомоги Рокитнянської центральної районної лікарні. Заочно навчався у Національному університеті фізичного виховання і спорту України.
У 2014 р. мобілізований до лав ЗСУ. Служив санітарним інструктором. З листопада 2014 р. брав участь в АТО.
17 грудня 2014 р. молодший сержант Зінич у складі 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади заїхав на територію нового терміналу Донецького аеропорту. Більше місяця він рятував життя поранених товаришів, перебуваючи в небезпеці для власного життя під шквальним вогнем і постійними обстрілами. Організував роботу медичного пункту. На його рахунку за час перебування на території ДАПу понад 100 врятованих життів. У польових умовах він проводив навіть неймовірні реанімаційні дії. У лікарнях, куди привозили врятованих Ігорем Зіничем "важких" бійіців, лікарі не могли повірити, що фельдшер зміг бути фантастичним реабілітологом і анестезіологом. І він все робив правильно.
20 січня 2015 р. бойовики підірвали другий поверх нового терміналу ДАПу. Під завалами опинився і поранений напередодні Ігор Зінич, якому бетонна плита зламала хребет. Побратими витягли його з-під завалів, але невдовзі він помер у них на руках.
Про Ігоря Зінича зняли фільм "Останній медик терміналу. Ігор Зінич, позивний "Псих" ". Це спогади побратимів про нього. Автори фільму - журналістка Ксенія Клим і режисер Василь Яворський. А 21 жовтня 2022 р. тележурналіст Василь Яворський загинув, боронячи Україну від рашистів.
Зі сторінки MiraStudia Модерна Україна
2024-01-20 09:09:15 |
Світла пам’ять всім загиблим пацанам…
Вже не з нами бойових їм пить “сто грам”,
Не заспівають із весною в унісон.
Ви встояли, та не вистояв бетон.
Гори, душа, гори!
Прапори догори!
Не задля нагород —
Встаю за свій народ.
Мірко Саблич
2024-01-20 19:40:46
Це може бути нова пісня. Дякую, Олена Білозерська
Олена Білозерська
Українці…ми!
Ми не вмієм ділити здобутки і простір.
Ми не вмієм не заздрити - кращим і просто.
Ми нечемно гучні і убивчо відверті,
Але ми вже навчились сміятись зі смерті.
Нас беріг польовий МТР і олива.
Наш поріг больовий вищий за Бурдж-Халіфа.
Ми настільки круті і настільки уперті,
Що для нас вже природньо сміятись зі смерті.
Ми на все реагуємо шоком і криком.
Ми ведемось на фейки і віримо фрікам.
Ми готові за чих один одного зжерти.
Але ми вже навчились сміятись зі смерті.
Ми позбулися мет і облуд учорашніх.
Ми такі, як цемент. Ми такі, як мурашник.
Встали захід і схід, бо до стінки приперті,
І дивують весь світ глузуванням зі смерті.
Ми такі, як стіна. Ми такі, наче вихор.
Ми майбутній сценарій комп'ютерних ігор.
Сіль землі і опора небесної тверді.
Ми веселі і злі, ми сильніші од смерті.
13 жовтня 2022
#Bilozerska_rhymes
Олена Білозерська
Українці…ми!
Ми не вмієм ділити здобутки і простір.
Ми не вмієм не заздрити - кращим і просто.
Ми нечемно гучні і убивчо відверті,
Але ми вже навчились сміятись зі смерті.
Нас беріг польовий МТР і олива.
Наш поріг больовий вищий за Бурдж-Халіфа.
Ми настільки круті і настільки уперті,
Що для нас вже природньо сміятись зі смерті.
Ми на все реагуємо шоком і криком.
Ми ведемось на фейки і віримо фрікам.
Ми готові за чих один одного зжерти.
Але ми вже навчились сміятись зі смерті.
Ми позбулися мет і облуд учорашніх.
Ми такі, як цемент. Ми такі, як мурашник.
Встали захід і схід, бо до стінки приперті,
І дивують весь світ глузуванням зі смерті.
Ми такі, як стіна. Ми такі, наче вихор.
Ми майбутній сценарій комп'ютерних ігор.
Сіль землі і опора небесної тверді.
Ми веселі і злі, ми сильніші од смерті.
13 жовтня 2022
#Bilozerska_rhymes
2024-01-28 10:01:08
Дійсно, наших героїв мільйони... В мене є знайомі батько і дочка, які вже давно під Бахмутом. Батько - успішний підприємець, дочка вивчилася на мінометницю. Коли він весною у відпустці орав своє поле, то "кошенятко" ( так він називає доцю) привозила обід... Вірш "Мінометниця" про неї. І "Перепочинок теж
2024-01-18 18:53:02 |
Слава Героям України ! Ганьба злодіям, котрі грабують Українуі в тому ЗСУ, а владі України Ганьба, бо не садять таких злодіїв до в'язниці, та не конфіскують награблені гроші та майно цих подонків!
2024-01-18 14:10:04 |
16 січня – День пам'яті Захисників Донецького аеропорту 🙏
За офіційними даними, боронячи Донецький аеропорт, загинуло близько 100 Воїнів. "Близько" — тому що навіть сьогодні ми не знаємо імена всіх Героїв.
Як повідомляє Музей АТО, в різний час в ДАП та селищі Піски воювали бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та 93 окремої механізованої бригади, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного й 74-го окремого розвідувальних батальйонів, спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці полку «Дніпро-1», воїни Добровольчого українського корпуса (ДУК) та інші.
Вічна Слава Героям
Вічна Пам'ять полеглим.
Тоді, коли почали тріщати стіни, коли почала сипатися підлога, коли аеропорт перетворився на швейцарський сир, вони створювали міфи на 300 років уперед.
Кіборги — символ справжньої моці та єдності, символ стійкості та боротьби. Вісім місяців вони тримали оборону. Тоді росіяни вперше застосували тактику випаленої землі. Коли моторола разом із бойовиками провалили штурм, у бій пішов ураган. Щодня і щоночі кіборгів поливали артилерією, градами і танками. Падали стіни, але не люди. І поки навколо гриміли вибухи, з терміналу лунав гімн.
Цій битві немає аналогій ні в українській, ні у світовій історії.
Оборона Донецького аеропорту стала першим світовим символом української боротьби проти російського окупанта. Бо там гартувалася нова українська армія.
Ці кілька квадратних кілометрів української землі стали символом відродження нашої армії і невмирущої сили нашого духу. Я казав тоді і повторю це знову: російська армія ніколи не здолає народ, у якого є такі герої, як Сергій Танасов та його побратими, з якими вони захищали український аеропорт.
Вони витримали — не витримав бетон!
За офіційними даними, боронячи Донецький аеропорт, загинуло близько 100 Воїнів. "Близько" — тому що навіть сьогодні ми не знаємо імена всіх Героїв.
Як повідомляє Музей АТО, в різний час в ДАП та селищі Піски воювали бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та 93 окремої механізованої бригади, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного й 74-го окремого розвідувальних батальйонів, спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці полку «Дніпро-1», воїни Добровольчого українського корпуса (ДУК) та інші.
Вічна Слава Героям
Вічна Пам'ять полеглим.
Тоді, коли почали тріщати стіни, коли почала сипатися підлога, коли аеропорт перетворився на швейцарський сир, вони створювали міфи на 300 років уперед.
Кіборги — символ справжньої моці та єдності, символ стійкості та боротьби. Вісім місяців вони тримали оборону. Тоді росіяни вперше застосували тактику випаленої землі. Коли моторола разом із бойовиками провалили штурм, у бій пішов ураган. Щодня і щоночі кіборгів поливали артилерією, градами і танками. Падали стіни, але не люди. І поки навколо гриміли вибухи, з терміналу лунав гімн.
Цій битві немає аналогій ні в українській, ні у світовій історії.
Оборона Донецького аеропорту стала першим світовим символом української боротьби проти російського окупанта. Бо там гартувалася нова українська армія.
Ці кілька квадратних кілометрів української землі стали символом відродження нашої армії і невмирущої сили нашого духу. Я казав тоді і повторю це знову: російська армія ніколи не здолає народ, у якого є такі герої, як Сергій Танасов та його побратими, з якими вони захищали український аеропорт.
Вони витримали — не витримав бетон!
2024-01-16 13:18:41 |
Низько вклоняюся нашим героям!
Кіборги витримали! Не витримав бетон.
Кіборги витримали! Не витримав бетон.2024-01-17 13:13:18
Вояки мже й витримали б, але мізки їх погано працювали тому сепарам з РФ, леко було підірвати бетонні опори аеропорту, після тоо як зрозуміли що увесь комплекс аеропорту їм не по зубам... Поверхи без опор склалися та задавили багато сміливців ЗСУ, а де ж були офіцери ЗСУ, чому не докумекали що їм зроблять пастку? Героями бути чи жити вирішили тільки 95-о кварталу скоти, які отримали ордени та медалі всією бандою, не нюхавши пороху війни.
2024-01-18 15:00:17
Степан Тарабалка
Олекса Сивий
Поминальные дни 16-го або Героям Слава…
Весна в этом году выдалась необычно теплой и ранней. Скоро Пасха. А там и поминальные дни…
В эти выходные мы с супругой выбрались прибраться на Лесное кладбище в Киеве.
Пока она занималась цветами, я на десять минут отскочил через дорогу на участок, густо «заселенный»погибшими за последние два года Героями Украины… Тут и Герои Небесной сотни, и первые добровольцы, пошедшие защищать Родину практически с пустыми руками и не представлявшие себе, как это-убить человека, пусть и врага..,и погибшие в Зеленополье,ДАПе,Дебальцево,Марьинке,Широкино, Песках…; а вот и совсем свежие могилы-«результат» Минских договоренностей…
Молодые и не очень….Украинские,Грузинские,Чеченские,Еврейские фамилии и лица; лица мужчин и женщин, уверенных в правоте сделанного и без всякой жалости об отданной за Родину жизни… Вот – совсем мальчишка; только 19 стукнуло…,а вот бородатый дядька, ненамного моложе меня…Через три могилы супруги: она на Майдане,судя по дате смерти погибла, а он-полковник Украинской армии. Пережил ее на полгода…октябрь 14-го…
Двое грузин рядом; могилы в цветах…и почти голая, с устоявшимся строгим памятником, могила нашего чеченского Побратима. Видать не все Чечены забыли помощь отчаянных Украинских хлопцев, бивших бок о бок с ними русских гнид, теперь уже в далеких 1994-96 г.г. … И море,море сине желтых стягов..буквально на каждой могиле... Видно для всех этих людей Украина стала матерью, приютив их в последнем пристанище.
Вдруг краем глаза зацепился за…необычное: двое подростков: мальчишка лет 12-ти и 10 летняя девочка, с дедом убирали могилу…подошел ближе…РОДИТЕЛЕЙ!!! Он, видно, кадровый…лет 40-45-ти,в тельнике,берете. Июнь 2015-го.Она-в цивильном. Сентябрь того же 15-го… Фамилия-русская,куда уж русее…-Кузнецовы…;да и физия у него, как на открытках Второй мировой. Вылитый Василий Теркин. Она –обычная, лет на 5-7 моложе его. Спокойная…,уверенная какая-то…
Тут к нам с опущенной головой,как-то боком, подошла немолодая женщина; видно мать кого-то из похороненных здесь. «Вот горя…,горя-то сколько русские сосединам принесли»,-прошелестела она,…«кто бы подумать мог….»,«не немец, не пшек,не америкосы, как они говорят…», «это ж сколько лет со зверями в одной клетке…»Она подняла голову, внимательно посмотрела на деда, на притихших мальчишку с девченкой. «И говорил намсвекр покойный,что малолеткой 7 лет в лагерях гнил: Не вір, Ганна,кацапам. Гірше кацапа нема людини в світі.;та й не люди вони взагалі….» Не слухали,сміялися всі… А старые-то люди,-они мудрые.. Потом,прочитав фамилию на памятнике и взглянув в лицо деда,с таким же,как у сына на фотографии и у внука, носом «картошкой»,как бы заизвинялась: «Вы не обижайтесь на меня,старую; помирать скоро, никого на свете не осталось…вот и мелю, что ни попадя…
- Виталька,сын наш,поздний был…,все мотались с мужем по стране, ни кола-ни двора; в Чернобыле были; боялась я, что сын «не такой» родится…,ну Вы понимаете…; Бога молила…А он, Виталька наш - красавец вымахал, не женился долго.., военный, понимаете?..А тут невесту привез с Беларуси…Красиво у них было все, по-людски, по-настоящему…Да что там теперь..Я ей сказала: жизнь не кончается, Алеся. Не тужи, а найди себе Человека, жизнь устрой. Детей-то Бог им пока не послал…и уже не пошлет…
- Пусть хоть она поживет! А пам′ять…, так она - память и есть…», - и пошла , опустив вниз голову.
Я во время этого монолога переместился потихоньку влево за свежую могилу, заваленную грудой венков. Но не ушел, а слушал…
- Деда,-мальчишка поднял от земли глаза.-Мы ведь тоже…русские?... Дед смахнул слезу.
- Были…Теперь нет..Теперь ВСЕ МЫ-Украинцы! И я, и ты..,и Маришка.. Я старый ужо, баба-померла. Не выдержала Она: и сын и невестка разом …А ты, Толян, большой ведь ужо мужик,верно???! На тот год в училище Богуна пойдешь. Я с дядей Славой, сослуживцем моим, говорил, он помочь обещал. Будешь, как батька, Родину защищать…Украину…И за Маришкой, ежели со мной чего, твойпригляд! Шоб как мать выросла…Человеком. А дядьку Вашего, Петра, что с Вышнего Волочка…ну, помните, я рассказывал, кацапа того, на всю голову ушибленого, чтоб никогда в хату к себе и на порог не пускали. Не сын он мне более, а Вам-враг первый!!! Как и вся ихняя гнидота,на того Люцифера,на Путена Вовку,как на икону,молящаяся…; шоб они все были прокляты до седьмого колена…,и с бабами со своимя,и с дитенками!!! Може когда и простите Вы их…А я-НЕ! Не дождутся оне прощенья мого, «браты» паскудныя!!!
Пацан,кивнув утвердительно,глянул на сестру,на деда,на памятник родителей,а потом…с какой-то уже совсем недетскойжесткостью и чисто мужской озлобленностью, подтвердил:
-Буду,Дед….Еще и как буду!!! И не только защищать!
-Ну-ну все, все на сегодня…собирайтесь, прощайтесь с родителями,-подогнал их Дед;
…через две недели теперича прийдем.
Дети, собрав нехитрый инструмент, потихоньку двинулись к выходу с кладбища. А Дед, подойдяк углу ограды, аккуратно разровнял закрутившийся вокруг древка Прапор, на котором кто-то фломастером написал «Слава Україні!», разгладил его, что-то проговорил тихо,почти про себя… и пошел, припадая на правую ногу за детьми.
Мне показалось,что Дед прошептал: «Героям Слава!»
Киев23 апреля 2016 года
https://zbut121.livejournal.com/3683.html
2024-01-19 11:37:56
#НевідривнийКалендар
1 січня відзначається 112 річниця від дня народження лідера Організації Українських Націоналістів, символу українського спротиву – Степана Бандери.
Попри розповсюджений міф, Степан Бандера ніколи особисто не очолював УПА. Український інститут національної пам’яті пояснює, що Бандера очолював Організацію українських націоналістів (революційну) і Закордонні частини ОУН у 1946-1959 роках. Українською повстанською армією безпосередньо командували Василь Івахів, Дмитро Клячківський, Роман Шухевич і Василь Кук.
Степана Бандеру нацисти 4 роки тримали в ув’язненні, зокрема в одиночній камері концтабору Заксенгаузен. Відрізаний від світу, він не знав, чи продовжують боротися побратими в Україні. Але лідер ОУН все одно не погодився відкликати Акт відновлення Української Держави.
30 червня 1941 року ОУН(б) проголосила "Акт відновлення Української Держави".
А вже 5 липня Степан Бандера через відмову відкликати "Акт відновлення…" був посаджений у Кракові під домашній арешт, а в подальшому був в’язнем тюрем у Берліні; звідти потрапив до концтабору "Заксенгаузен". Почалися масові арешти бандерівців – за деякими даними, було заарештовано 80% керівного складу ОУН(б). "Відновлена держава" не проіснувала й тижня.
Степан Бандера був убитий агентом КДБ у Мюнхені у 1959 році.
Дмитро Чекалкин
1 січня відзначається 112 річниця від дня народження лідера Організації Українських Націоналістів, символу українського спротиву – Степана Бандери.
Попри розповсюджений міф, Степан Бандера ніколи особисто не очолював УПА. Український інститут національної пам’яті пояснює, що Бандера очолював Організацію українських націоналістів (революційну) і Закордонні частини ОУН у 1946-1959 роках. Українською повстанською армією безпосередньо командували Василь Івахів, Дмитро Клячківський, Роман Шухевич і Василь Кук.
Степана Бандеру нацисти 4 роки тримали в ув’язненні, зокрема в одиночній камері концтабору Заксенгаузен. Відрізаний від світу, він не знав, чи продовжують боротися побратими в Україні. Але лідер ОУН все одно не погодився відкликати Акт відновлення Української Держави.
30 червня 1941 року ОУН(б) проголосила "Акт відновлення Української Держави".
А вже 5 липня Степан Бандера через відмову відкликати "Акт відновлення…" був посаджений у Кракові під домашній арешт, а в подальшому був в’язнем тюрем у Берліні; звідти потрапив до концтабору "Заксенгаузен". Почалися масові арешти бандерівців – за деякими даними, було заарештовано 80% керівного складу ОУН(б). "Відновлена держава" не проіснувала й тижня.
Степан Бандера був убитий агентом КДБ у Мюнхені у 1959 році.
Дмитро Чекалкин
2024-01-01 18:03:52 |
Донецкий Аэропорт или ”О войне с Россией…»
Я-невоенный человек; давно уже…….Поэтому долго молчал в тряпочку по поводу того,что за последний год случилось с моей Родиной.
Но совсем недавно, в Донецком аэропорту погиб сын моего партнера и давнего друга,сослуживца-двадцатилетний Женька-светлый,наивный хлопчик, о взрослении которого от Бориса Васильевича я слышал в последние 10 лет много и часто(у него с Валентиной Женька был один).За несколько часов до гибели он звонил матери;не жаловался,с Водохрещем поздоровляв… Вічна пам'ять хлопчику. Але - Слава Герою!!!
В мене сина немає…,давно вже…відболіло; тільки доньки. А зяті-то таке,бо я їм не указ….
І тому,що відчувають зараз Борис з дружиною,я можу тільки здогадуватися…Чи не можу???!...........
Можно обвинять в ужасах последнего времени Путина,можно проклинать россиян, катить бочку на руководство Украины,воров-тыловиков и гнид-военоначальников…Но!!!
Разве не Мы,Народ Украины,избрали своим первым Президентом коммуниста Кравчука? Как можно было такое учудить??!! После 70 лет коммунистической брехни,Голодоморов,которые стоили Украине от 9 до 11 миллионов только прямых жертв,уничтожения национально освободительного движения в 1920-24 и 1944-52 г.г.,обгаживания Героев Украины и вывоза двух миллионов их семей в Казахстан и Сибирь и т.д. и т.п,избрать коммуниста????!
Как можно было безучастно наблюдать за руйнуванням промисловості,розкраданням та дерибаном Армії,сдачей ядерного оружия(найпершому ворогу-Росії!!!) и Черноморского флота и остальных мерзостей, которые все эти двадцать три года творили все Президенты,от Кравчука до Януковича со своей многочисленной камарильей???!!Сколько людей против этого выступали???? Единицы….А наша хата всегда была скраю… Теперь же мы с ужасом наблюдаем, как эта, родная наша Хата, полыхает со всех сторон…
Но надежда умирает последней.И я,как немолодой Гражданин своей Страны,вижу скорейшую необходимость:
1)Исключить из жизни и общения всю и всяческую панику и истерику. Крови наших ребят было много;будет-еще больше.И с этим нам жить….,а может быть и умирать…
2)Немедленно прекратить считать россиян братским народом и научиться их ЛЮТО ненавидеть. Нельзя оборонять Родину,не убивая врага; а россиян нельзя качественно уничтожать, считая их в глубине души близким народом. Мы все валим на Путина, забывая о 85% поддержке его населением России. Они ведут себя так не только потому, что их оболванила ТВ и пропаганда;они ментально были готовы ее воспринимать и действовать агрессивно по отношению не только к Украине;до нас уже были Молдова, Грузия и Чечня.После нас очередь Беларуси,Казахстана, Прибалтики,Польши….А там-куда кривая вывезет.
Зрозумійте,Українці,они ведут себя,как могут:не «хорошо» или «плохо»…Россияне могут только захватывать,убивать,покорять кого-то или….распасться. Третьего не дано. Это как в американском фильме «День Независимости»,когда на предложение Президента США о сотрудничестве, пришелец-чудовище отметает их,т.к. видит для Землян лишь один выход- «умрите!!!» Россияне и есть-злобные Пришельцы,неспособные к разумным компромиссам,соблюдению общепринятых правил;они понимают лишь голос силы и считаются лишь с тем,кто пускает им кровь…,желательно реками. Тому:вбивати їх треба нещадно і безжально! Наш єдиний шанс на виживання-вбити якнайбільше російських терористів,поки Путін не наважився на повномасштабне вторгнення. Згадайте Чечню: як тільки кількість вбитих росіян перетнула межу в 15 тисяч,вони відразу почали домовлятись…
3)И если мы,как Народ,как Держава,хотим получить шанс на выживание…,то-немедленное военное
положение и всеобщая мобилизация.Брать кредиты и закупать оружие…, кляньчить, просить,врать, не думая о последствиях….Как можно новее и как можно разрушительнее. Приглашать максимум инструкторов и наемников,не считаясь ни с чем;ускоренными темпами обучать призывников, обеспечив их по первому разряду ВСЕМ НЕОБХОДИМЫМ; двенадцатичасовой рабочий день Для Всех,без исключения: надо «грузить люминий»,-усе грузят люминий(делают снаряды,клепают танки,выносят судна за ранеными,,,).У госслужащих(прокуратура,налоговая…) рабочий день должен быть действительно ненормированым:спать на работе,Падлы…,а домой-раз в неделю-помыться.
4)Немедленно утвердить высочайший статус Участника АТО,Войны и Волонтера. Максимальную и освобожденную от бюрократических проволочек помощь семьям погибших установить в течение месяца. Прощать этим Людям, отдающим за нас жизни-ВСЕ!!! Писать о них книги,снимать фильмы(в т.ч-оболганых и изгаженных Мазепе, Петлюре, Бандере,Шухевиче,Коновальце…,Саше Белом),ставить им памятники и вешать памятные доски…. ДА,как в Великую Отечественную и ДА,как при ненавистном Украинцам, Иосифе Виссарионыче…
5)Заставить крупный бизнес 90% доходов отдавать на нужды Армии.Средний и мелкий отдаст сам (по себе знаю). Для этого оторвать Яценюку все,что у него выступает…,чтобы он забыл об НДС-ных счетах и об НДСе,как таковом…Это- налог на перепроизводство, которого в Украине не будет еще лет 10, по хорошему…, и который служит у нас лишь для повышения уровня жизни крупного бизнеса и высшего чиновничества. Все упростить ДО ПРЕДЕЛА: налог на прибыль+на зарплату+военный налог. За сокрытие-тюрма от 5 лет. Усе заплатют,суки… А Ахметова со товарищи-для начала-у тюрму….,а потом розмовлять…,периодически пуская юшку с носу,для понимания….Ефремову не меру пресечения изобретать,а повесить на первом столбе,как и Шуфрича,Олейника….,а так же фракцию коммунистов в бывшей ВР у полном составе!...
6)Срочное восстановление смертной казни. Не должен чиновник, пойманный на взятке,укравший у солдата,наваривший на Армии отпускаться под залог!!!! За мелкое прегрешение-минимум 10 лет или штрафбат и на фронт в чине рядового(СКС и 30 патронов-остальное добудешь в бою у противника,Падло!!!);за крупное-смертная казнь или расстрел на месте! Только так;в демократию потом поиграемся….В военкомы-инвалидов АТО;военкомов-командовать взводами. Министром обороны-боевого командира, Генерал, по неумению воевать, погубивший солдат должен быть немедленно разжалован,предавший Родину-расстрелян! Уклонистов от призыва объявить трусами и предателями; Их семьи должны лишаться имущества и любой господдержки.
7)Прекратить миндальничать с сепаратистами и россиянами. За все то горе и смерти,принесенные ни за что - ни про что нашим людям,отвечать той же монетой. В Москве,Ростове,Ярославле… уже давно должны «случайно» сходить поезда с рельсов, разрушаться плотины электростанций,гореть вагоны метро,травиться водой мирные граждане(семьи тех,кто убивает наших солдат на Донбассе)…Если нас обвиняют в обстрелах маршруток на Востоке,то это должно быть хотя бы оправданно…
Иные народы понимают язык компромиссов и договоренностей;это - общечеловеческое правило. Но Россия и россияне – исключение из всех и всяческих правил.Каждый Украинец должен это твердо усвоить и не строить себе никаких иллюзий. Ибо,если уступим Империи Зла,позволим себя в очередной раз покорить,Украина вновь станет Малороссией,на месте Ленина будет у нас стоять Путин,наши хлопцы,рано или поздно, поедут воевать в Чечню…или в Польшу, или…Прибалтику-убивать таких же простых людей,как сами,а девчата-работать в московских борделях.
Мова наша снова станет «языком жлобов»,а История Украины надолго будет переписана в историю РФии,где многие из нас вновь будут фашистами и бандеровцами…. на своей,Богом данной,Земле.
8) Донбасс и Крым отпускать,в принципе можно,но только после общеукраинского референдума в цивилизованных условиях,когда наряду с российским,транслируется Украинское ТВ и Радио,а подготовка к референдуму занимает не менее 6 месяцев; избирательные комиссии,как и списки избирателей формируются под реальным контролем ООН,по улицам не шастают вооруженные российские «добровольцы»-фактически международные террористы… и местные бандюки-бэтмены,моторолы, гиви,призраки и иже с ними,а граница с Россией становится границей,а не условной линией,через которую ездют на танках представители кантемировской и иных дивизий… Ну не все же «донецкие» и «крымские» кретины полные??? Чтобы жить нормально,надо возникать цивилизованно:как шотландцы,каталонцы…, сибиряки, наконец.
9)Жестко пресекать все и всяческие поползновения по смене нынешнего высшего руководства. Президент у нас такой,какой есть…,и если честно,я ожидал худшего… Ошибки есть,как у каждого человека…Но с ними будем разбираться(если охота не пропадет) после Победы. Но Муженка-УБИРАТЬ,убирать однозначно…Неграмотный шаркун паркетный,если не хуже; особенно после Дебальцево…Согласен,эмоции в сторону: одна ошибка-это ошибка,две-профнепригодность..,а три и одинаковых-фактически Измена Родине…
10) И в завершение: никаких надежд на США,НАТО,Европу…На себя и только на себя!!!
А европейцев петух в сраку обязательно скоро клюнет(Вова Путін від розмов пустих не зупиниться),-сами приползут учиться защищать свою Родину и «Джавелины» в зубах притащут, с танками и «Стингерами»…А пока-НА СЕБЯ!!!
Для начала,где-то вот так…
З повагою до Вас,співвітчизники-свідомий Бандерівець – О.М.Сивий
О.М.Сивий : Лютий 2015р.
https://zbut121.livejournal.com/2353.html
Я-невоенный человек; давно уже…….Поэтому долго молчал в тряпочку по поводу того,что за последний год случилось с моей Родиной.
Но совсем недавно, в Донецком аэропорту погиб сын моего партнера и давнего друга,сослуживца-двадцатилетний Женька-светлый,наивный хлопчик, о взрослении которого от Бориса Васильевича я слышал в последние 10 лет много и часто(у него с Валентиной Женька был один).За несколько часов до гибели он звонил матери;не жаловался,с Водохрещем поздоровляв… Вічна пам'ять хлопчику. Але - Слава Герою!!!
В мене сина немає…,давно вже…відболіло; тільки доньки. А зяті-то таке,бо я їм не указ….
І тому,що відчувають зараз Борис з дружиною,я можу тільки здогадуватися…Чи не можу???!...........
Можно обвинять в ужасах последнего времени Путина,можно проклинать россиян, катить бочку на руководство Украины,воров-тыловиков и гнид-военоначальников…Но!!!
Разве не Мы,Народ Украины,избрали своим первым Президентом коммуниста Кравчука? Как можно было такое учудить??!! После 70 лет коммунистической брехни,Голодоморов,которые стоили Украине от 9 до 11 миллионов только прямых жертв,уничтожения национально освободительного движения в 1920-24 и 1944-52 г.г.,обгаживания Героев Украины и вывоза двух миллионов их семей в Казахстан и Сибирь и т.д. и т.п,избрать коммуниста????!
Как можно было безучастно наблюдать за руйнуванням промисловості,розкраданням та дерибаном Армії,сдачей ядерного оружия(найпершому ворогу-Росії!!!) и Черноморского флота и остальных мерзостей, которые все эти двадцать три года творили все Президенты,от Кравчука до Януковича со своей многочисленной камарильей???!!Сколько людей против этого выступали???? Единицы….А наша хата всегда была скраю… Теперь же мы с ужасом наблюдаем, как эта, родная наша Хата, полыхает со всех сторон…
Но надежда умирает последней.И я,как немолодой Гражданин своей Страны,вижу скорейшую необходимость:
1)Исключить из жизни и общения всю и всяческую панику и истерику. Крови наших ребят было много;будет-еще больше.И с этим нам жить….,а может быть и умирать…
2)Немедленно прекратить считать россиян братским народом и научиться их ЛЮТО ненавидеть. Нельзя оборонять Родину,не убивая врага; а россиян нельзя качественно уничтожать, считая их в глубине души близким народом. Мы все валим на Путина, забывая о 85% поддержке его населением России. Они ведут себя так не только потому, что их оболванила ТВ и пропаганда;они ментально были готовы ее воспринимать и действовать агрессивно по отношению не только к Украине;до нас уже были Молдова, Грузия и Чечня.После нас очередь Беларуси,Казахстана, Прибалтики,Польши….А там-куда кривая вывезет.
Зрозумійте,Українці,они ведут себя,как могут:не «хорошо» или «плохо»…Россияне могут только захватывать,убивать,покорять кого-то или….распасться. Третьего не дано. Это как в американском фильме «День Независимости»,когда на предложение Президента США о сотрудничестве, пришелец-чудовище отметает их,т.к. видит для Землян лишь один выход- «умрите!!!» Россияне и есть-злобные Пришельцы,неспособные к разумным компромиссам,соблюдению общепринятых правил;они понимают лишь голос силы и считаются лишь с тем,кто пускает им кровь…,желательно реками. Тому:вбивати їх треба нещадно і безжально! Наш єдиний шанс на виживання-вбити якнайбільше російських терористів,поки Путін не наважився на повномасштабне вторгнення. Згадайте Чечню: як тільки кількість вбитих росіян перетнула межу в 15 тисяч,вони відразу почали домовлятись…
3)И если мы,как Народ,как Держава,хотим получить шанс на выживание…,то-немедленное военное
положение и всеобщая мобилизация.Брать кредиты и закупать оружие…, кляньчить, просить,врать, не думая о последствиях….Как можно новее и как можно разрушительнее. Приглашать максимум инструкторов и наемников,не считаясь ни с чем;ускоренными темпами обучать призывников, обеспечив их по первому разряду ВСЕМ НЕОБХОДИМЫМ; двенадцатичасовой рабочий день Для Всех,без исключения: надо «грузить люминий»,-усе грузят люминий(делают снаряды,клепают танки,выносят судна за ранеными,,,).У госслужащих(прокуратура,налоговая…) рабочий день должен быть действительно ненормированым:спать на работе,Падлы…,а домой-раз в неделю-помыться.
4)Немедленно утвердить высочайший статус Участника АТО,Войны и Волонтера. Максимальную и освобожденную от бюрократических проволочек помощь семьям погибших установить в течение месяца. Прощать этим Людям, отдающим за нас жизни-ВСЕ!!! Писать о них книги,снимать фильмы(в т.ч-оболганых и изгаженных Мазепе, Петлюре, Бандере,Шухевиче,Коновальце…,Саше Белом),ставить им памятники и вешать памятные доски…. ДА,как в Великую Отечественную и ДА,как при ненавистном Украинцам, Иосифе Виссарионыче…
5)Заставить крупный бизнес 90% доходов отдавать на нужды Армии.Средний и мелкий отдаст сам (по себе знаю). Для этого оторвать Яценюку все,что у него выступает…,чтобы он забыл об НДС-ных счетах и об НДСе,как таковом…Это- налог на перепроизводство, которого в Украине не будет еще лет 10, по хорошему…, и который служит у нас лишь для повышения уровня жизни крупного бизнеса и высшего чиновничества. Все упростить ДО ПРЕДЕЛА: налог на прибыль+на зарплату+военный налог. За сокрытие-тюрма от 5 лет. Усе заплатют,суки… А Ахметова со товарищи-для начала-у тюрму….,а потом розмовлять…,периодически пуская юшку с носу,для понимания….Ефремову не меру пресечения изобретать,а повесить на первом столбе,как и Шуфрича,Олейника….,а так же фракцию коммунистов в бывшей ВР у полном составе!...
6)Срочное восстановление смертной казни. Не должен чиновник, пойманный на взятке,укравший у солдата,наваривший на Армии отпускаться под залог!!!! За мелкое прегрешение-минимум 10 лет или штрафбат и на фронт в чине рядового(СКС и 30 патронов-остальное добудешь в бою у противника,Падло!!!);за крупное-смертная казнь или расстрел на месте! Только так;в демократию потом поиграемся….В военкомы-инвалидов АТО;военкомов-командовать взводами. Министром обороны-боевого командира, Генерал, по неумению воевать, погубивший солдат должен быть немедленно разжалован,предавший Родину-расстрелян! Уклонистов от призыва объявить трусами и предателями; Их семьи должны лишаться имущества и любой господдержки.
7)Прекратить миндальничать с сепаратистами и россиянами. За все то горе и смерти,принесенные ни за что - ни про что нашим людям,отвечать той же монетой. В Москве,Ростове,Ярославле… уже давно должны «случайно» сходить поезда с рельсов, разрушаться плотины электростанций,гореть вагоны метро,травиться водой мирные граждане(семьи тех,кто убивает наших солдат на Донбассе)…Если нас обвиняют в обстрелах маршруток на Востоке,то это должно быть хотя бы оправданно…
Иные народы понимают язык компромиссов и договоренностей;это - общечеловеческое правило. Но Россия и россияне – исключение из всех и всяческих правил.Каждый Украинец должен это твердо усвоить и не строить себе никаких иллюзий. Ибо,если уступим Империи Зла,позволим себя в очередной раз покорить,Украина вновь станет Малороссией,на месте Ленина будет у нас стоять Путин,наши хлопцы,рано или поздно, поедут воевать в Чечню…или в Польшу, или…Прибалтику-убивать таких же простых людей,как сами,а девчата-работать в московских борделях.
Мова наша снова станет «языком жлобов»,а История Украины надолго будет переписана в историю РФии,где многие из нас вновь будут фашистами и бандеровцами…. на своей,Богом данной,Земле.
8) Донбасс и Крым отпускать,в принципе можно,но только после общеукраинского референдума в цивилизованных условиях,когда наряду с российским,транслируется Украинское ТВ и Радио,а подготовка к референдуму занимает не менее 6 месяцев; избирательные комиссии,как и списки избирателей формируются под реальным контролем ООН,по улицам не шастают вооруженные российские «добровольцы»-фактически международные террористы… и местные бандюки-бэтмены,моторолы, гиви,призраки и иже с ними,а граница с Россией становится границей,а не условной линией,через которую ездют на танках представители кантемировской и иных дивизий… Ну не все же «донецкие» и «крымские» кретины полные??? Чтобы жить нормально,надо возникать цивилизованно:как шотландцы,каталонцы…, сибиряки, наконец.
9)Жестко пресекать все и всяческие поползновения по смене нынешнего высшего руководства. Президент у нас такой,какой есть…,и если честно,я ожидал худшего… Ошибки есть,как у каждого человека…Но с ними будем разбираться(если охота не пропадет) после Победы. Но Муженка-УБИРАТЬ,убирать однозначно…Неграмотный шаркун паркетный,если не хуже; особенно после Дебальцево…Согласен,эмоции в сторону: одна ошибка-это ошибка,две-профнепригодность..,а три и одинаковых-фактически Измена Родине…
10) И в завершение: никаких надежд на США,НАТО,Европу…На себя и только на себя!!!
А европейцев петух в сраку обязательно скоро клюнет(Вова Путін від розмов пустих не зупиниться),-сами приползут учиться защищать свою Родину и «Джавелины» в зубах притащут, с танками и «Стингерами»…А пока-НА СЕБЯ!!!
Для начала,где-то вот так…
З повагою до Вас,співвітчизники-свідомий Бандерівець – О.М.Сивий
О.М.Сивий : Лютий 2015р.
https://zbut121.livejournal.com/2353.html
2024-01-19 11:39:07
#НевідривнийКалендар
24 грудня 1937 року в селищі Єрки Черкаської області народився В'ячеслав Чорновіл - Герой України, діяч українського руху опору, радянський політв'язень, голова НРУ.
Його батько походив з давнього козацького роду Чорноволів. Мати належала до роду цукрозаводчиків і меценатів Терещенків.
У 1966-му В’ячеслав Чорновіл відмовився свідчити у справі проти своїх друзів – братів Горинів, Мирослави Зваричевської і Михайла Осадчого, навіть попри те, що на той час вони визнали провину і потреби уникати свідчень вже не було. За це і отримав свій перший вирок. У 1972-му витримав 83 допити, але й надалі ніколи не свідчив проти друзів.
Після першого ув’язнення В'ячеслав Максимович працював спостерігачем метеостанції, землекопом археологічної експедиції, вагарем на станції Скнилів. Після останнього – кочегаром у Львові.
Другу (1967) і третю (1972) кримінальні справи проти Чорновола порушив прокурор Львівської області Борис Антоненко (1912-2010). Свою посаду прокурор обіймав протягом 20 років. Антоненко написав низку книжок про своє прокурорське минуле, боротьбу зі злочинністю і «українськими буржуазними націоналістами».
У 2003-му прокурору призначена пенсія згідно із Законом України «За заслуги перед Україною». В червні 2006-му Антоненку оголосив подяку генеральний прокурор України Олександр Медведько. А в 2007-му йому присвоєно звання «Почесний працівник прокуратури України».
Дружина Чорновола - Атена Пашко (на фото з чоловіком, Єрусалим) згадувала про свого чоловіка: “Працював він самовіддано і справді багато. Вставав, бувало, о 5 годині ранку, писав, потім – на роботу, лягав пізно. Знаєте, є люди, котрі можуть вам відмовити, сказавши, що не мають вільного часу чи знайти якісь інші відмовки. До таких В’ячеслав Максимович не належав, позаяк не вмів кривити душею. Він завжди давав пораду, настанову людям, які до нього звертались і, особливо, якщо це стосувалося української справи”.
Мені пощастило бути знайомим з цим подружжям. Мав нагоду виступити у ролі водія, гіда і перекладача під час їхньої подорожі Ізраїлем. Забезпечував тодішні зустрічі, перемовини, зокрема, із Беньямином Нетаньягу, який тоді теж, як і Чорновол, знаходився в опозиції.
Пригадаємо висловлювання В'ячеслава Максимовича, які вкрай актуальні і в наш час.
- Важко назвати іншу націю, яку б так часто знищували і так нещадно шматували, ділячи між жадібними сусідами, і яка знову поставала б до життя, як фенікс з попелу, народжувала нову еліту, знаходила сили для самоствердження.
- Не можна в політичній боротьбі переступати етичні норми, є межа, переступивши яку політик самоспалюється.
- І парламенти, і прем'єри, і президенти приходять і відходять, залишається тільки свята справа нашого історичного відродження, справа демократії та державної незалежности. Відданість їй не на словах, а на ділі - єдиний критерій ставлення і до політики, і до політиків.
- Я ніколи не повірю в чесно зароблені гроші, які сьогодні так щедро витрачаються на виборчу кампанію. Як ніколи не повірю, що злодії можуть бути патріотами.
- Нам потрібні сьогодні реформи, а не революції; сила закону, а не закон сили; добробут народу, а не всенародні злидні; суспільна злагода, а не затята ворожнеча; демократія, а не диктатура.
- Треба дивитися в масштабах України. Радикалізм треба часом ховати в кишеню. Мені теж хотілося б щось радикальне сказати або зробити, але я себе вважаю політиком, а не авантюристом.
- Україна починається з тебе.
Дмитро Чекалкин
24 грудня 1937 року в селищі Єрки Черкаської області народився В'ячеслав Чорновіл - Герой України, діяч українського руху опору, радянський політв'язень, голова НРУ.
Його батько походив з давнього козацького роду Чорноволів. Мати належала до роду цукрозаводчиків і меценатів Терещенків.
У 1966-му В’ячеслав Чорновіл відмовився свідчити у справі проти своїх друзів – братів Горинів, Мирослави Зваричевської і Михайла Осадчого, навіть попри те, що на той час вони визнали провину і потреби уникати свідчень вже не було. За це і отримав свій перший вирок. У 1972-му витримав 83 допити, але й надалі ніколи не свідчив проти друзів.
Після першого ув’язнення В'ячеслав Максимович працював спостерігачем метеостанції, землекопом археологічної експедиції, вагарем на станції Скнилів. Після останнього – кочегаром у Львові.
Другу (1967) і третю (1972) кримінальні справи проти Чорновола порушив прокурор Львівської області Борис Антоненко (1912-2010). Свою посаду прокурор обіймав протягом 20 років. Антоненко написав низку книжок про своє прокурорське минуле, боротьбу зі злочинністю і «українськими буржуазними націоналістами».
У 2003-му прокурору призначена пенсія згідно із Законом України «За заслуги перед Україною». В червні 2006-му Антоненку оголосив подяку генеральний прокурор України Олександр Медведько. А в 2007-му йому присвоєно звання «Почесний працівник прокуратури України».
Дружина Чорновола - Атена Пашко (на фото з чоловіком, Єрусалим) згадувала про свого чоловіка: “Працював він самовіддано і справді багато. Вставав, бувало, о 5 годині ранку, писав, потім – на роботу, лягав пізно. Знаєте, є люди, котрі можуть вам відмовити, сказавши, що не мають вільного часу чи знайти якісь інші відмовки. До таких В’ячеслав Максимович не належав, позаяк не вмів кривити душею. Він завжди давав пораду, настанову людям, які до нього звертались і, особливо, якщо це стосувалося української справи”.
Мені пощастило бути знайомим з цим подружжям. Мав нагоду виступити у ролі водія, гіда і перекладача під час їхньої подорожі Ізраїлем. Забезпечував тодішні зустрічі, перемовини, зокрема, із Беньямином Нетаньягу, який тоді теж, як і Чорновол, знаходився в опозиції.
Пригадаємо висловлювання В'ячеслава Максимовича, які вкрай актуальні і в наш час.
- Важко назвати іншу націю, яку б так часто знищували і так нещадно шматували, ділячи між жадібними сусідами, і яка знову поставала б до життя, як фенікс з попелу, народжувала нову еліту, знаходила сили для самоствердження.
- Не можна в політичній боротьбі переступати етичні норми, є межа, переступивши яку політик самоспалюється.
- І парламенти, і прем'єри, і президенти приходять і відходять, залишається тільки свята справа нашого історичного відродження, справа демократії та державної незалежности. Відданість їй не на словах, а на ділі - єдиний критерій ставлення і до політики, і до політиків.
- Я ніколи не повірю в чесно зароблені гроші, які сьогодні так щедро витрачаються на виборчу кампанію. Як ніколи не повірю, що злодії можуть бути патріотами.
- Нам потрібні сьогодні реформи, а не революції; сила закону, а не закон сили; добробут народу, а не всенародні злидні; суспільна злагода, а не затята ворожнеча; демократія, а не диктатура.
- Треба дивитися в масштабах України. Радикалізм треба часом ховати в кишеню. Мені теж хотілося б щось радикальне сказати або зробити, але я себе вважаю політиком, а не авантюристом.
- Україна починається з тебе.
Дмитро Чекалкин
2023-12-24 11:58:09 |
49 років сьогодні могло б виповнитися Герою України, солісту Паризької опери ВАСИЛЮ СЛІПАКУ, нагадує Diaspora.ua.
Він прожив у Франції понад 19 років, вражаючи Європу своїм голосом та шармом. Йому двічі пропонували французьке громадянство, але він відмовлявся, бажаючи бути громадянином України. Він щиро вболівав за Україну, був учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності. Не роздумуючи, пішов добровольцем захищати Україну і віддав за неї своє життя.
Василь Сліпак народився у Львові 20 грудня 1974 року. І хоча в родині ніхто професійно не займався музикою, вже змалку Василь виявляв неабиякий талант та потяг до співу. У 9 років він потрапив до знаменитої Львівської хорової капели «Дударик», де і почалася його кар'єра співака. Саме з "Дудариком" він побував на перших гастролях за океаном. Так, у червні-липні 1990 року капела зі своїм солістом Василем Сліпаком мала гастрольний тур містами США та Канади - Детройт, Рочестер, Клівленд, Піттсбург, Філадельфія, Кергонксон, Чикаго, Міннеаполіс, Торонто, Реджайна, Саскатун, Тандер-Бей, Садбері, Паувел-Ривер, Монреаль, Оттава. В ході цього туру 18 червня 1990 року у Карнеґі-Холі (Нью-Йорк) спільно із відомим солістом Метрополітен-опера Павлом Плішкою він та "Дударик" виконали низку творів. Потім була низка виступів на інших найкращих сценах світу.
Ґрунтовна підготовка в консерваторії та рідкісний голос невдовзі привели його до Франції, де він спричинив справжній фурор на низці конкурсів та фестивалів, а в 1994 році відбувся його перший сольний концерт. А у 1997 році його прийняли до Паризької національної опери.
Він жив у Парижі майже двадцять років, виступав на сценах багатьох славетних театрів світу із сольними концертами, виконавши понад сотню різних партій. Та найулюбленішою була партія Мефістофеля в опері «Фауст». Звідси його позивний «Міф», з яким він воював на Донбасі.
Від початку Євромайдану В.Сліпак координував у Франції громадські акції, спрямовані на підтримку України; відправляв на Майдан передачі з гуманітарною допомогою, влаштовував благодійні концерти. І продовжив цю діяльність в умовах російської агресії проти України. Зокрема 10 червня 2016 року організував Міжнародний марш «Stop Putin War in Ukraine!», в якому взяли участь мешканці близько 30-ти країн світу.
Уперше Василь Сліпак поїхав на війну у травні 2015 р. і пробув там місяць, у с.Водяне під Донецьком, брав участь у боях у Пісках біля Донецького аеропорту та Авдіївці у складі 7-го окремого батальйону ДУК ПС, доки його не поранили. Міф не планував повністю віддаватися війні, але для нього важливо було знаходитися там, де він потрібен - на сцені і на війні. "Як чоловік, можу бути на війні, а як артист - можу робити максимальну промоцію України у Франції", - говорив він.
Вдруге Василь Сліпак потрапив на фронт у вересні 2015 року, у с.Карлівці. І втретє та востаннє - у червні 2016 року. Планував пробути на фронті півроку, проте вже через 11 днів, 29 червня 2016 р., загинув. Похований Герой на Личаківському цвинтарі на полі почесних поховань № 76.
Василь Сліпак став першим в історії України добровольцем, якого посмертно нагороджено Золотою Зіркою Героя. Також він - кавалер ордена. «За мужність» І ступеню та Герой України.
Його іменем названо велику залу Музичної академії України імені Чайковського. А в 2018 році - й Український культурно‐інформаційний центр у Парижі, що відіграє важливу роль в інформуванні французів про події в Україні та в роз’ясненні української позиції стосовно актуальних проблем сучасності.
З метою вшанування пам'яті Василя Сліпака створено Міжнародну некомерційну благочинну організацію «Фундація Василя Сліпака» на чолі з виконавчим директором братом Василя Орестом Сліпаком.
Також у 2017 року з ініціативи Ореста Сліпака та відомих митців Львова й Парижа вперше було проведено Міжнародний музичний марафон W LIVE пам’яті Василя Сліпака. Це унікальна музична подія, що збирає на одній сцені з найкращих музикантів Європи, які знали співака і працювали з ним, а також попопяризує класичну музику та дозволяє вшанувати пам'ять співака. Рік тому до 45-го дня народження співака відбувся концерт пам'яті Василя Сліпака у муніципалітеті Франції Ле-Ре, неподалік від міста від Ренн.
В Україні у 2018 р. зняли документальний фільм "Міф" (режисери - Леонід Кантер та Іван Ясній). А напередодні 46-го дня народження Василя Сліпака у Києві, де є сквер імені Василя Сліпаку, презентували ще один присвячений йому документальний фільм "Арія, перервана кулею".
©️ Diaspora.ua 2018
Текст підготовлено спеціально для Diaspora.ua на основі відкритих джерел, передрук - за умови згадки на початку допису та активного посилання на Diaspora.ua.
#УД_Франція #УД_Василь_Сліпак #УД_20_грудня
Він прожив у Франції понад 19 років, вражаючи Європу своїм голосом та шармом. Йому двічі пропонували французьке громадянство, але він відмовлявся, бажаючи бути громадянином України. Він щиро вболівав за Україну, був учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності. Не роздумуючи, пішов добровольцем захищати Україну і віддав за неї своє життя.
Василь Сліпак народився у Львові 20 грудня 1974 року. І хоча в родині ніхто професійно не займався музикою, вже змалку Василь виявляв неабиякий талант та потяг до співу. У 9 років він потрапив до знаменитої Львівської хорової капели «Дударик», де і почалася його кар'єра співака. Саме з "Дудариком" він побував на перших гастролях за океаном. Так, у червні-липні 1990 року капела зі своїм солістом Василем Сліпаком мала гастрольний тур містами США та Канади - Детройт, Рочестер, Клівленд, Піттсбург, Філадельфія, Кергонксон, Чикаго, Міннеаполіс, Торонто, Реджайна, Саскатун, Тандер-Бей, Садбері, Паувел-Ривер, Монреаль, Оттава. В ході цього туру 18 червня 1990 року у Карнеґі-Холі (Нью-Йорк) спільно із відомим солістом Метрополітен-опера Павлом Плішкою він та "Дударик" виконали низку творів. Потім була низка виступів на інших найкращих сценах світу.
Ґрунтовна підготовка в консерваторії та рідкісний голос невдовзі привели його до Франції, де він спричинив справжній фурор на низці конкурсів та фестивалів, а в 1994 році відбувся його перший сольний концерт. А у 1997 році його прийняли до Паризької національної опери.
Він жив у Парижі майже двадцять років, виступав на сценах багатьох славетних театрів світу із сольними концертами, виконавши понад сотню різних партій. Та найулюбленішою була партія Мефістофеля в опері «Фауст». Звідси його позивний «Міф», з яким він воював на Донбасі.
Від початку Євромайдану В.Сліпак координував у Франції громадські акції, спрямовані на підтримку України; відправляв на Майдан передачі з гуманітарною допомогою, влаштовував благодійні концерти. І продовжив цю діяльність в умовах російської агресії проти України. Зокрема 10 червня 2016 року організував Міжнародний марш «Stop Putin War in Ukraine!», в якому взяли участь мешканці близько 30-ти країн світу.
Уперше Василь Сліпак поїхав на війну у травні 2015 р. і пробув там місяць, у с.Водяне під Донецьком, брав участь у боях у Пісках біля Донецького аеропорту та Авдіївці у складі 7-го окремого батальйону ДУК ПС, доки його не поранили. Міф не планував повністю віддаватися війні, але для нього важливо було знаходитися там, де він потрібен - на сцені і на війні. "Як чоловік, можу бути на війні, а як артист - можу робити максимальну промоцію України у Франції", - говорив він.
Вдруге Василь Сліпак потрапив на фронт у вересні 2015 року, у с.Карлівці. І втретє та востаннє - у червні 2016 року. Планував пробути на фронті півроку, проте вже через 11 днів, 29 червня 2016 р., загинув. Похований Герой на Личаківському цвинтарі на полі почесних поховань № 76.
Василь Сліпак став першим в історії України добровольцем, якого посмертно нагороджено Золотою Зіркою Героя. Також він - кавалер ордена. «За мужність» І ступеню та Герой України.
Його іменем названо велику залу Музичної академії України імені Чайковського. А в 2018 році - й Український культурно‐інформаційний центр у Парижі, що відіграє важливу роль в інформуванні французів про події в Україні та в роз’ясненні української позиції стосовно актуальних проблем сучасності.
З метою вшанування пам'яті Василя Сліпака створено Міжнародну некомерційну благочинну організацію «Фундація Василя Сліпака» на чолі з виконавчим директором братом Василя Орестом Сліпаком.
Також у 2017 року з ініціативи Ореста Сліпака та відомих митців Львова й Парижа вперше було проведено Міжнародний музичний марафон W LIVE пам’яті Василя Сліпака. Це унікальна музична подія, що збирає на одній сцені з найкращих музикантів Європи, які знали співака і працювали з ним, а також попопяризує класичну музику та дозволяє вшанувати пам'ять співака. Рік тому до 45-го дня народження співака відбувся концерт пам'яті Василя Сліпака у муніципалітеті Франції Ле-Ре, неподалік від міста від Ренн.
В Україні у 2018 р. зняли документальний фільм "Міф" (режисери - Леонід Кантер та Іван Ясній). А напередодні 46-го дня народження Василя Сліпака у Києві, де є сквер імені Василя Сліпаку, презентували ще один присвячений йому документальний фільм "Арія, перервана кулею".
©️ Diaspora.ua 2018
Текст підготовлено спеціально для Diaspora.ua на основі відкритих джерел, передрук - за умови згадки на початку допису та активного посилання на Diaspora.ua.
#УД_Франція #УД_Василь_Сліпак #УД_20_грудня
2023-12-20 09:20:33 |
Павло ТИЧИНА:
"Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! –
а сила знову розцвіла.
Щоб жить – ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить – я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!
Ти думала – тобою весь з'їдаюсь? –
та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! –
а сила знову розцвіла.
Сини мої, незламні українці,
я буду вас за подвиг прославлять, –
ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять!
На слобожанських нивах, на подільських,
на Чорнім морі – я прошу, молю! –
вбивайте ворогів, злодюг кремлівських,
вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я – я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Повстань! І з ран – нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять, –
яка земля! яке зерно! росиця! –
Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…
І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! –
а сила знову розцвіла.
Кремлівська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову!
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу."
P. S. Це оригінал, який совєцька цензура переписала на свій лад. Наприклад,
замість "незламних українців" були "червоні українці", замість "Московіє" – "Тевтоніє"
і так далі... Вони хотіли вбити наш дух.
Але ми таки незламні, і ми переможемо потвору-московію!!!
"Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! –
а сила знову розцвіла.
Щоб жить – ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить – я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!
Ти думала – тобою весь з'їдаюсь? –
та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! –
а сила знову розцвіла.
Сини мої, незламні українці,
я буду вас за подвиг прославлять, –
ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять!
На слобожанських нивах, на подільських,
на Чорнім морі – я прошу, молю! –
вбивайте ворогів, злодюг кремлівських,
вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я – я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Повстань! І з ран – нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять, –
яка земля! яке зерно! росиця! –
Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…
І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! –
а сила знову розцвіла.
Кремлівська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову!
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу."
P. S. Це оригінал, який совєцька цензура переписала на свій лад. Наприклад,
замість "незламних українців" були "червоні українці", замість "Московіє" – "Тевтоніє"
і так далі... Вони хотіли вбити наш дух.
Але ми таки незламні, і ми переможемо потвору-московію!!!
2023-12-20 19:28:56
Я в 22, одно время прожил в школе, где учился Слипак, школа насколько помню, его именем называется
2023-12-24 00:38:21
Як казала королева планети Набу у першому фільмі "Зоряних воєн", "...варто лише на секунду засумніватися в демократії і вона тут же зникне...". Демократії не буває багато чи мало, вона не буває керованою, частково керованою або некерованою. Вона або є в мізках, або її там не може бути навіть в теорії.
Проте, не варто плутати демократію та вседозволеність.
Проте, не варто плутати демократію та вседозволеність.
2024-01-14 01:01:21
#НевідривнийКалендар
17 грудня виповнилося б 60 років Герою України, генерал-майору Сергію Кульчицькому (1963-2014).
Нині батальон імені генерала Кульчицького Національної гвардії України захищає Україну від рашистської навали.
"В АТО його називали генералом з серцем солдата. Адже він був зі своїми підопічними постійно. Розумів: усі мають бути однією командою. Навіть були випадки, коли солдати йшли за Сергієм рядочком, як за батьком. Бо він вірою і правдою служив Україні. Робив усе заради неї, будучи на своїй посаді, був прикладом», - розповідала дружина Героя - Надія Кульчицька.
Навесні 2014 р. генерал-майор Кульчицький брав активну участь у створенні першого добровольчого підрозділу, сформованого із активістів Самооборони Євромайдану - 1-го резервного батальйону Національної гвардії. Разом із підготовленими ним резервістами вирушив у район проведення антитерористичної операції на Схід України. Від першого дня він був разом зі своїми солдатами, жив у наметі, їв солдатську їжу, бувало, сам і готував. Бійці вірили в нього і знали: допоки на передовій Кульчицький, їхніми життями ніхто не легковажитиме.
Народився Сергій Кульчицький у Веймарі в родині офіцера, який служив у радянських військах, дислокованих у Східній Німеччині. Закінчив Уссурійське суворовське, потім – Далекосхідне загальновійськове училище. Вісім років служив у важких умовах Заполяр’я. Але як тільки Україна стала незалежною, повернувся на батьківщину своїх предків, служив в армії. Загинув 29 травня 2014 р. на Донеччині.
У той день поблизу міста Слов’янська був обстріляний та підбитий терористами гелікоптер Національної гвардії України, на борту якого перебував генерал-майор Сергій Кульчицький.
20 червня 2014 р. Сергію Кульчицькому посмертно присвоєно звання Героя України.
Дмитро Чекалкин
17 грудня виповнилося б 60 років Герою України, генерал-майору Сергію Кульчицькому (1963-2014).
Нині батальон імені генерала Кульчицького Національної гвардії України захищає Україну від рашистської навали.
"В АТО його називали генералом з серцем солдата. Адже він був зі своїми підопічними постійно. Розумів: усі мають бути однією командою. Навіть були випадки, коли солдати йшли за Сергієм рядочком, як за батьком. Бо він вірою і правдою служив Україні. Робив усе заради неї, будучи на своїй посаді, був прикладом», - розповідала дружина Героя - Надія Кульчицька.
Навесні 2014 р. генерал-майор Кульчицький брав активну участь у створенні першого добровольчого підрозділу, сформованого із активістів Самооборони Євромайдану - 1-го резервного батальйону Національної гвардії. Разом із підготовленими ним резервістами вирушив у район проведення антитерористичної операції на Схід України. Від першого дня він був разом зі своїми солдатами, жив у наметі, їв солдатську їжу, бувало, сам і готував. Бійці вірили в нього і знали: допоки на передовій Кульчицький, їхніми життями ніхто не легковажитиме.
Народився Сергій Кульчицький у Веймарі в родині офіцера, який служив у радянських військах, дислокованих у Східній Німеччині. Закінчив Уссурійське суворовське, потім – Далекосхідне загальновійськове училище. Вісім років служив у важких умовах Заполяр’я. Але як тільки Україна стала незалежною, повернувся на батьківщину своїх предків, служив в армії. Загинув 29 травня 2014 р. на Донеччині.
У той день поблизу міста Слов’янська був обстріляний та підбитий терористами гелікоптер Національної гвардії України, на борту якого перебував генерал-майор Сергій Кульчицький.
20 червня 2014 р. Сергію Кульчицькому посмертно присвоєно звання Героя України.
Дмитро Чекалкин
2023-12-17 12:35:54 |
25-летний доброволец ВСУ Роман Атаманюк - боец 93-й отдельной механизированной бригады. Родился в Сумской области. Погиб 28 мая 2015 года в селе Опытное возле Донецкого аэропорта, спасая жизнь сослуживца - закрыл его от мины россиян.
"С первого дня Роман был у меня в подчинении, - рассказал старшина 6-й роты с позывным Адвокат. - Он был человеком от Бога, он был воином от Бога. Когда мы встретились с его отцом, я сказал ему: "Вы знали его как сына, вы знали его как человека, но вам не довелось узнать его как мужчину. Он у вас мужчина, и вы можете гордиться своим сыном".
Он рассказал, что у такого человек как Атаманюк "просто не может не быть друзей". Подтверждением этих слов стали сотни человек, которые приехали из многих городов Украины проститься с Романом.
Атаманюк похоронен в Сумах на центральное кладбище на Аллее славы. Сотни людей провожали его в последний путь со словами "герои не умирают" и "вечная слава герою".
"Это был яркий человек и настоящий мужчина с большой буквы. Он прошел все. На его примере будут воспитываться будущие поколения", - говорят его сослуживцы.
"С первого дня Роман был у меня в подчинении, - рассказал старшина 6-й роты с позывным Адвокат. - Он был человеком от Бога, он был воином от Бога. Когда мы встретились с его отцом, я сказал ему: "Вы знали его как сына, вы знали его как человека, но вам не довелось узнать его как мужчину. Он у вас мужчина, и вы можете гордиться своим сыном".
Он рассказал, что у такого человек как Атаманюк "просто не может не быть друзей". Подтверждением этих слов стали сотни человек, которые приехали из многих городов Украины проститься с Романом.
Атаманюк похоронен в Сумах на центральное кладбище на Аллее славы. Сотни людей провожали его в последний путь со словами "герои не умирают" и "вечная слава герою".
"Это был яркий человек и настоящий мужчина с большой буквы. Он прошел все. На его примере будут воспитываться будущие поколения", - говорят его сослуживцы.
2018-06-03 20:20:20 |
Указом президента Украины солдат Атаманюк награжден посмертно орденом За мужество III степени "за личное мужество и профессионализм, проявленные в защите государственного суверенитета и территориальной целостности Украины, верность военной присяге".
2018-06-03 20:20:49
Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.
В прямом эфире
| Прозреть пора! Спасибо |
| Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-04-19 10:19:22 |
| Дуже цікаві образи вашого
травня, Оксано.
Сподобалося!) Дякую щиро теж. Благословіння та миру Вам! |
| Рецензия от: Людмила Варавко 2024-04-19 08:40:51 |
| Батьківський лист сповнений любов'ю. Божої допомоги Вашому синові і всім нашим захисникам. Хай повертаються в рідні домівки живими і неушкодженими з Перемогою. |
| Рецензия от: Світлана Пирогова 2024-04-19 08:00:19 |
На форуме обсуждают
| У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
| Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |
| Хеви металл! Всем
привет! Драйва лучше в мире нет! Вот послушай-ка Accept Сразу станет меньше лет! У фанатов AC/DC До сих пор в порядке писи!(...) |
| Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-13 16:14:51 |
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.