Автор: Дзвонок Людмила
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2017-04-13 12:24:56
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Терпіння ти моє, ти у мені? Так будь,
Щоб видно було в кожнім моїм русі!
Непослуху нема, про нього ти забудь,
Нас на шляху ніщо вже не спокусить!
Сказав Отець «радій», то й радість на чоло.
Не хочеться радіти, недоречно?
Он сонечко, дивись, навколо зацвіло...
Та не веди себе ти заперечно!
Для всього буде час, терпіння ти моє,
Терпінням звешся, то і ждати в змозі,
З душею думаєш ти тільки про своє?
Вже знову із очей побігли сльози?
О, ні, терпіння, в мене є ще дух,
Який сильніший за твої зітхання,
Він сили дасть продовжити нам рух,
А там, дивись, здійсняться і бажання!
Крім нього є ще віра у мені,
Яка прийшла від Господа Ісуса.
Не завжди будуть тягарем нам дні,
За кращі дні вже зараз я молюся:
«О мій Отець, подяка, що Ти є,
І що зовуся донькою Твоєю.
В Твоїх руках давно життя моє,
Твою любов у серці я лілею!
Життя моє з Тобою до ладу
(Бо ж зв’язані ми заповітом кровним),
Тобі довірилась, вузьким шляхом іду,
Ти наповняєш всім мене змістовним!»
Ну що, терпіння, вгамувалось, так?
Заповнило собою мою душу?
Нехай у ній зростає отой злак,
З якого плід принести Отцю мушу!
13.04.2017
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2017
История cоздания стихотворения:
Написано для очень
добросовестного и
уважаемого
преподавателя Судя по всему, Сергей, сей стих написан не только для очень добросовестного и уважаемого преподавателя, а гораздо более близкого, хотя бы по духу. Думаю, он ей пришёлся по нраву. Присоединяюсь. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-29 10:39:05 |
Возможно, слова о любви
любимого человека она
воспринимает как стихи. А
они всегда бальзам для
любой души. Хорошее признание, Сергей, прекрасной незнакомке. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-29 10:31:24 |
Якщо ти можеш принести
весну, Будь ласка, припини мершій війну. Дякую, Валентино, за гарний вірш. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-29 10:23:24 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |