Автор: Дзвонок Людмила
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2017-10-30 22:28:57
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Приснись мені в годину світанкову!

Не спиться чомусь… Думи, мої думи…
Крутюсь, як білка, у своєму ліжку.
А думи мої, думи, як ті сурми…
Візьму та почитаю краще книжку!

Відволікусь від суму. Геть від мене!
Ось почитаю. Й тут оте кохання…
Яке воно буває незбагненне…
Дівчина плаче… Знову ті страждання?

Хотіла відпочити… Не вдалося,
Бо ж в голові одні і тії  ж думи…
А без кохання як би нам жилося?
Хто відповість?.. Воно…як ті парфуми!

Так пахне гарно! Розум у сп’янінні…
Слова медові!.. Чути б їх і чути!
І все навколо ніби у промінні…
Як поцілунки милого забути?

Слова його освідчення?.. - Ой, серце,
Ти знову у галопі! Й думи знову…
- Та де ж ти моє Сонечко, Джерельце?
Приснись мені в годину світанкову!
                   30.102017

Картина: Laurent Botella живопис

История cоздания стихотворения: