Автор: Ольга Угнивенко
Тема:Проза о природе
Опубликовано: 2018-10-09 20:55:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Осінь...

      Осінь... Вона нагадує мені жінку у розквіті сил, яка ще занадто молода аби приховувати свою привабливість. А від усвідомоенння своєї вроди, аж зашарілася, розсипаючи ніжний рум’янець на молодих деревцятах лісових галявин. Вона стильна, вишукано одягнена і вміє створити навколо себе таку ж чарівну дійсність, використовуючи все, що її оточує. Поєднуючи сонячне світло з краплями води ранкового туману, замішує кольорову гаму свого вбрання і, немов талановита ткаля, створює барвисту ковдру різнотрав’я чи палантин замріяного лісу.
     Ця жінка-осінь щедра на подарунки та емоції, бо пройшла чималий шлях розвитку та набуття досконалості. Вона сторицею обдаровує своїми щедротами всіх добрих і працьовитих людей.
     Осінь знає собі ціну і дає змогу всім відчути важливість її присутності. Чи то ошелешені несподіваним холодним вітром, чи поніжені ще теплими променями сонця, люди рухаються в такт її мелодії, яка народжується від щомиттєвої зміни осіннього настрою.
     І я відчуваю себе невід’ємною частинкою цього чарівного руху: то швиденько дрібочу в ритмі дощових крапель, що витанцьовують на моїй парасольці; то згортаюся, мов зірваний листок, від пориву вітру, шукаючи поміж фалдів одягу тепліше місце своїм долоням. А то, немов розквітла  осіння королівська хризантема, всім своїм єством насолоджуюся кожним промінчиком ще по-літньому привітного та грайливого сонця.
     Чи тому, що народилася в жовтні, чи тому, що пройшла шлях від зимових до осінніх ранків, саме восени відчуваю важливість, багатогранність та унікальність життя, його красу і силу, його миттєвість та мінливість, його тендітність та незахищеність.
     Хвилини спілкування з осінньою природою призупиняють метушню моїх думок, викликають в душі трепетну насолоду, яку, здається, можна відчути на дотик. Дивно, та краса, що розливається довкола, пробуджує давно забуті відчуття, народжує нові далекоглядні плани, ніби все життя ще тільки починається.
     А може й насправді це так? Зерна, що впали в ґрунт цієї осені будуть розвиватися та дивувати Всесвіт у майбутньому...
Посію і я кілька рядків радісних, добрих, позитивних думок цієї осені, на майбутнє... Зростайте та приємно дивуйте мене і навколишній світ!
     Адже скоро весна...


09.10.2018

История cоздания стихотворения:

09.10.2018