Автор: Анатолий Планида
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-01-25 10:23:17
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ОСТРІВ ШАЛЕНОГО КОХАННЯ

Шаленого кохання дикий Острів:
Сталевим димом вкриті береги,
Шматки вітрил, уламки щогл гострі
Розвіяла негода навкруги…

Вдень і вночі штурмують відчайдухи
Жаданий Острів, жеребу назло:
Так хочеться знайти серед засухи    
Кохання невичерпне джерело...

Хто не зумів – той відступа покірно,
Серед уламків і підводних скель
Шукає собі іншу бухту мирну,
Де хвилі лагідно качають корабель…

Були й такі, хто знову, без устану
Ішли на штурм і… впали назавжди:
Їх прапори поглинули обійми океану,
У битві за любов їх канули сліди…

Є кораблі, які свої вітрила…
Спустили. Якір кинувши, застигли вдалині…
З роками іноді стає незрозуміло:
Чи то на якорі вони, чи вже на мілині…

Ми різні… Хтось без Острову не може,
Щоночі його контур бачить уві сні!...
Комусь не треба шторму: дай но, Боже,
У тихій гавані свої провести дні…

Але щасливий той, хто у годину чорну
Сказати зможе чесно сам собі:
«Я був там! Бачив Острів, нехай в трубу підзорну,
А значить не дарма минули дні мої»…
***

История cоздания стихотворения: