Сильний не той, хто вміє здачі давати, а той, хто вміє - прощати!

Автор: Татьяна Левицкая
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-01-22 21:31:27
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Картопелька

Присвячується Анні Корнієнко -
прекрасній людині, поету, педагогу!
http://www.stihi.ru/avtor/veselka22

Мороз міцнів, сердитий лютень,
голодомор, пусте  село.
Зима нестерпна, хижа, люта,
хатину снігом замело.
В кімнаті грубка ледве гріє,
з долівки тягне, з вікон теж,
і на шибках дубар малює
холодне плетиво мереж.
Вузенький стіл, стільці з фанери,
залізне ліжечко в кутку,
а у порожнім шифоньєрі
портрет вождя. На лежаку
маленька дівчинка, п'ять рочків.
Її матуся до імли
Латає за сухар сорочку
сусіду. - Мамочко,  коли
ми будемо картоплю їсти -
питає донечка мала?
В мундирі бараболя прісна
парує на краю стола.
Їх п'ять, вона рахує гарно:
- Одну тобі, одну мені
і братикам,  Сергійку, Вані,
що в школі у голодні дні.
Одна залишиться, то, мамо,
розріжем порівну на всіх?
Радіє дівчинка... - Оксано,
почисть картопельку? І сміх
лунає на усю кімнатку,
дитина чистить, лушпайки
кидає в рот, не бачить тато -
помер... І де тепер пайки?
У школі старшеньким потроху
давали висівки лишень.
Худющі, що їдять - макуху,
і то не кожен божий день.
- Дочистила картоплю, мамо!
А жінка просить...- Зачекай,
заштопаю рукав, ще рано,
іди пограйсь, терпіння май.
Дитина слізно поглядає
то на матусю, то на стіл.
Картопля швидко остигає,
сіріє на дворі довкіл.
З небес зірвалась хуртовина,
і понесла колючий сніг.
І схлипує, немов дитина,
не видно просвітку й доріг.

Вколола голкою долоню,
не дуже болісно, нехай!
- Хтось грюкає у двері, доню.
Напевно, хлопці! Відчиняй!
Вагітна жінка на порозі
упала, жебрає. - Зайди!
Підбігла мати, та не в змозі
підвестися. - Хоча б води,
мені б поїсти, в роті ріски
не мала тиждень, - голод скрізь...
І тягнеться сама до миски,
хапає з жадністю і їсть.
Запихується, підбирає
з долівки дрібки і нема
ні бараболі, ані раю...
Ридають дівчинка й зима!

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 338

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 7.

Млечный Путь

Розчулилася і пішла... Не можу під таким віршем писати вітання з твоїм іменинним святом. Піду на інший вірш. Лідія.

2019-01-25 14:49:47

Татьяна Левицкая

Дякую, сонечко! Читати треба, щоб пам"ятати! скорботно, так погоджуюсь, але правдиво!

2019-02-09 09:39:10

Млечный Путь

2019-02-09 18:35:03

иванова

Очень трогательно...

2019-01-23 19:49:53

Татьяна Левицкая

Спасибо, дорогая!

2019-02-09 09:39:34

иванова

2019-02-09 11:37:26

Серна

Прочитала спочатку оповідання Анни, потім вірша...
Що там казати - крає душу... На наш вік, дякувати Богові, голод не випав, але читаючи і Ваші вірші, Таню, і оповідання Анни Корнієнко, немов на власні очі бачиш і оту змарнілу голодну дитину, і обшарпану хатинку, і нещасну знесилену жінку на порозі...
Боронь Боже, щоб колись таке повторилося...

А вірш, безумовно, сподобався, як то кажуть, зачепив за живе.

Дякую.

2019-01-23 19:36:55

Татьяна Левицкая

Дякую, люба, рада, що прочитали оповідання Анни. Коли я його вперше прочитала, були ті ж відчуття, що й у Вас.

2019-02-09 09:41:29

Серна

2019-02-09 09:42:22

Литвинов Юрий

Таня, Вы пробудили то, что хочется забыть, но не забывается. Ведь это и про меня. "Шутка" тех воемён: Бида без того топлива, якби сыр та масло - вареники зварыв, муки нема. Мне "повезло" я пережил послевоенный голод, когда не умирали, хотя не ели по несколько дней даже макухи. Кстати, в оккупацию голода не было (!) Хватит! Давайте о хорошем. 25-го советую прочесть на моей странице (блок 6) -День Татьяны. С уважением, Ю.Л.

2019-01-23 16:22:49

Татьяна Левицкая

Слава, Богу, Вы выжила! Моя мама с семьей тоже пережила и репрессию и голод. Отца расстреляли в 27 лет, а бабушке посадили по политической статье, у них были родственники за границей. Уехали еще тогда, когда раскулачивали после революции 1917 года. Пострадала семья, но все четверо детей выжили и прожили достойную жизнь. Рассказывали потом своим детям, что им довелось претерпеть. Рассказ Анны меня очень зацепил потому, что это трагедия всего народа. Мы не знаем, что может быть завтра с нами, делаем выводы и выбираем не жестоких политиков. всего Вам светлого!

2019-02-09 09:50:21

Владимир Глоба

Очень трогательно ... Тяжело представить, что люди пережили.
Спасибо Вам за стихи !

2019-01-22 22:45:22

Татьяна Левицкая

Дякую, Володимире! Хай ніколи ніде більше не повториться такий жах!

2019-01-23 12:43:26

Татьяна Левицкая

Спасибо, Владимир, страшные были времена!

2019-02-09 09:37:40

Лариса Гараган

Яка зворушлива, болісна оповідь. І в страшні часи не черствіли людські серця. Хоч і залишилася сім'я без картопельки.

2019-01-22 22:40:23

Татьяна Левицкая

Дякую, Ларисо, за розуміння! Ця історія не вигадана!

2019-01-23 12:42:15

Лариса Гараган

2019-01-23 16:03:25

Лариса Гараган

С Днём Ангела, Таня! Пусть он всегда пребудет с тобой!

2019-01-25 14:57:23

Татьяна Левицкая

Дякую, дорога, Ларисо!

2019-02-10 12:06:25

Аразова Марина

Щемящее стихотворение. Конец перечитала несколько раз. Какая боль чувствуется.

2019-01-22 21:39:53

Татьяна Левицкая

Спасибо, Марина! Тронута Вашей рецензией!

2019-01-22 21:48:09

Аразова Марина

2019-01-22 22:42:54

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений