Автор: Алекс Титов
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-11-28 19:21:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Кошенятко

Пронизливий вітер над полем кружляє
В дротах електричних сердито гудить.
В траві кошенятко сидить замерзає
З останньої сили тихенько нявчить.

А вітер холодний сильніш завиває
І хмари зі снігом жене, підганя
Мороз поступово надвечір міцніє
Все більше і більше тремтить кошеня.

І як же бідненьке ти тут опинилось,
І де твоя мама, де сестри, брати?
Чому серед поля сидиш одиноке
В  таку далечінь як забралося ти?

Не скаже малеча як тут опинилась
Не скаже ніколи - питай не питай
Як двох кошенят що у кішки лишились
" господарі " винесли в поле, за край.

Не скаже ніколи, як хижа лисиця
Схопила сестричку і десь понесла
А він бідолашний тікав через поле
Тікав поки сила у нього була.....

Аж ось, недалеко почулися кроки
По полю ішов хтось і важко ступав
І котик маленький зібравши всі сили
З надією голосно взяв - занявчав.

Схилився над котиком грізний мисливець
Узяв його в руки, поклав під бушлат
І кицю маленьку зігрівши собою
Поніс по дорозі до дому до хат.

История cоздания стихотворения: