Автор: Алишка
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2009-03-26 22:55:12

Відкритись...

Відкритись, посміхнутись і піти…

І не важливо чи щось буде далі.

В якісь незвідані, невидимі світи

Втекти…плекаючи надії в’ялі…



Порушити хиткий баланс душі,

Десь пересидіти незгоди і повчання,

Ці люди – рідні, в той же час – чужі,

Вони не відають, яке воно - кохання…



Поговорити подумки про щось,

Про щось байдуже, неблизьке, незнане,

Аби як-небудь, але щоб жилось…

І знову тане, знову серце тане…



Знайти себе і більше не губить,

І більше не сидіти склавши руки,

Життя, природу, правду полюбить,

Я це зумію, вірте…на поруки!



Подарувати усмішку весні,

І не картати небо за морози,

Бо я і небо…з небом ми одні…

Бо я і сонце…вірші це і проза.



Відчути біль, чийсь гострий рідний біль,

І стати тим, хто душі всім лікує,

А потім розіграти водевіль,

Ось тільки друзів, як завжди бракує…



Зігрітись від тепла холодних рук,

І жити, не зважати ні на кого,

І слухати себе, свій серця стук,

І не робити підлого і злого…

История cоздания стихотворения: