Автор: Анна Сарваровна
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2010-02-28 21:53:15

ІСТЕРИКА

Так тихо падають сніжинки...
Так плавно котяться хмарки...
Замерзли крапельки-сльозинки...
Замерзли тихо я і ти...

Моя душа повітря гріє,
серце невпинно стукотить.
Живий шматочок ще надії,
мобільний телефон мовчить.

Чекати важко, душно, гірко!
Тіло моє кричить! Тремтить!
Та все ж чекаю того звуку,
а він мовчить...чомусь мовчить...
Чи може він не розуміє?...ХА!
Говорити ж він не вміє!...
А серце мліє, тіло мліє!
Нічне те небо вже зоріє!
Душа паліє! Рве! Хворіє!
А він мовчить...він все мовчить...

Так тихо падають сніжинки...
Так плавно котяться хмарки...
Живе в моїй душі надія...
Ще може буде "Я і ТИ"...

Я заспокоїлась! Я знаю,
що буде літо і любов.
Може, колись ще буде радість...
Може когось зустріну знов...

Та ні! Не хочу я нікого!
Важкі думки ці! Є любов!
Я вірю, вірю, вірю, вірю!!!
Я вірю в тебе! Вірю в кров...
вона пульсує в моїм тілі
і б"є у голову щосили!
Туманить розум алкоголь...
Тому що хочеться напитись! Забутись! Зникнуть! Розчинитись!
Хочу крізь землю провалитись!
Я хочу згаснути! Упасти!
Я хочу смерть у когось вкрасти!...
Я хочу зникнути із долі!
Не хочу тіла! Хочу волі!
Я хочу рвати і палити!
Кричати! Розумом творити!
Я хочу висохти! Згоріти!
Не хочу жити! Так не хочу жити...

О, Боже, невже не розуміє,
що серце в"яне і марніє!?!?
Навіщо ж боляче так коле
він моє серце по неволі?...
Ножем він ріже неупинно,
хоч ніж в його руках тремтить,
не хочу жити так...болить...

Так тихо падають сніжинки...
Так плавно котяться хмарки...
Замерзли крапельки-сльозинки...
Не буде більше "Я і ТИ"...

История cоздания стихотворения: