Автор: Анна Сарваровна
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2010-03-01 22:28:51

За течією думки.

Блакить...небесна далечінь.
Повітря лагідне, ласкаве!
Думкою вдаль туди полинь:
у небо сонячне, яскраве...

Палюче сонце гасить промінь,
гукає місяць і зорю,
я сяду тихенько на спомин
і думку понесу свою...
Вона летітиме у небо,
скоріше сокола вона!
Нічого іншого не треба,
ніж зору рідна ця земля.
Згадаю мами колискову,
що дарувала сон мені
і рідну країнську мову,
що втіленням є у пісні.
Думка летітиме крізь простір...
Думка просочиться крізь час...
Змалює пращурів-героїв,
що мужньо захищали нас.
Вона швирятиме у хмарах,
що полонили небо чисте.
Купатиметься у зірках,
нанизаних, немов намисто.
Ця думка мліє, помирає,
спалахує, то знов зникає,
далеким гомоном століть  
у голові моїй блукає...  

Прислухайтесь…

Там соловейко у саду
Вечірню пісню проливає.
Немов деснянську воду ту
Крізь серце й душу виливає.
О, ці сади! О, ці пісні!
О, ця земля на вік моя!
О, ці століття і віки
Вивчатиму натхненно я.
О, Десно-красно, молодице,
Недоторкана дівице,
Побачила ти за віки
Людські досягнення й гріхи,
Надії, мрії, сподівання,
Утопію думок про мир
І сповненні уже бажання…
Ти радуєш наш слух і зір.
Дам тобі клятву я в коханні!
Прислухайтесь…
Шумить листок
На яблуні в дворі Довженка.
І промінь спогаду, думок
Проскакує в мені тихенько.
Пройдусь до тину я його,
Побачу образ режисера,
Низеньку хату, хрипкі двері  
І рукописи на папері…

Прислухайтесь…
Спів солов’я,
Що лине небом і землею
Як тільки з’явиться зоря,
Поллє він піснею своєю.
І слухатимуть звуки ці
Всі Сосничани-трударі,
Весь ліс і степ, вода в криницях,
Заслухається і Десна-дівиця,
Грішний народ і мудреці.
Прислухайтесь…
Так б’ється серце
Невтомно, швидко і весь вік.
Відкрите у те серце дверці,
В них зайде кожен чоловік.
Воно належить ідеалу
І генію серед людей.
Довженка ж мабуть усі знали.
Любив народ. Любив гостей.
Прислухайтесь…він тут…серед людей…

История cоздания стихотворения: