Автор: Плекан Сергей
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2013-09-05 09:57:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Скажу привычно: «До свиданья!»
Прощаюсь я в который раз.
Конец работы... расставанья
Домой вновь возвращают нас.
И в тишину я погружаюсь,
Пустеет плавно кабинет,
Еще в бумагах копырсаюсь,
Скрипит немножечко паркет.
Сотрудники ушли, их нету,
Исчез довлеющий экстрим.
И, как счастливому билету,
Я рад, что службой не гоним.
04.09.2013г.
История cоздания стихотворения:
Таких працьовитих людей ,як українці ще пошукати треба.Звісно і у інших країнах є роботящі,але українці будуть прикрашати свою оселю, не зважаючи ні на що. Хоч і анекдот, але у кожному жарті є частка правди. |
Рецензия от: Євгенія Хочинська 2024-03-28 16:58:09 |
Я так розумію, що вірш не про вас. Якщо судити з ваших віршів, то енергії та пороху ще достатньо. Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:55:46 |
А таки, справді, під мелодію вальсу гарно звучить. А скільки життєвої мудрості?! Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:53:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |