Автор: Ольга Мазуренко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-10-08 18:08:10
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Духмяних квітів сповнена земля.
Тремтить повільно листя бархатисте.
З вітанням пориваються слова.
Для жінки, що у світі найрідніша.
З тобою я побачив світ життя
І зрозумів, яке воно чудове.
Ти в домі нашім зірка промінна.
І там де ти, там сонце сходить знову.
Спасибі, мамо, за твою любов,
За ніжній блиск очей твоїх бездонних,
За розуміння, за спокійний сон,
За те добро, що для людей ти робиш.
Я берегтиму спокій твій завжди,
Щоб очі твої сяяли від щастя.
І вдячний Богу, що є в мене ти,
Моя матусю, добра і прекрасна!
История cоздания стихотворения:
2017 год
Дуже вміло відтворені почуття та образи. Гарний стиль та рітмика. Фортуни та оптимізму! |
Рецензия от: Азинелло 2024-03-29 01:44:52 |
Это стихотворение написано очень заботливой и сильной мамой, звучит, как молитва, в ярких лучах добра и надежды, а какая энергетика! Спасибо, Людмила! С уважением! |
Рецензия от: Михаэль Шон 2024-03-28 23:31:35 |
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами... |
Рецензия от: Ирина Венжега 2024-03-28 21:35:44 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |