Автор: Ольга Мазуренко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-12-26 21:55:54
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Соломія

Вона була красива тендітна й молода,
З блакитними очима, що зводили з ума.
Стелився шлях серпанком, повільно йшло життя,
Коли одного ранку і долю віднайшла.
У неї закохався всім серцем чоловік;
Іван тоді признався, що з нею він на вік.
Зворушили дівчину відверті ті слова,
Відкрила своє серце йому і віддала.
Та хмара пролетіла, мов зграя вороння,
Над щастям їх невинним насунулась війна.
І ніжно цілував він її тендітний стан,
До самого світання її він пригортав.
І все було чудово, немов у тім раю:
Я повернуся скоро, обіцянку даю.

Машина віддалялась, вона махала вслід,
А відстань замерзала, перетворившись в лід.
Пройшло не мало часу, розсипалась зима,
А від її Івана все звісточки нема.
Мовчить її мобільний і відчува вона,
Під Бахмутом Іванко і мабуть з ним біда.
Ракети пролітають над дахом, над селом,
З будинків вибігають в підвали всі гуртом.
Палає степ, пшениця, посадки і город,
І плаче Соломія і дивиться в вікно.
Прийшла на її землю загарбників орда;
Змія прошепотіла: Оце вона, вона...
Схопили Соломію і нелюд окупант
На сніг її безсилу шпурнув і став питать:
Де чоловік воює та друзі хто його,
Чи є в селі військові, питань було ого.

Мовчала Соломія, звір бити ії став,
На землю похилився ії тендітний стан,
Розсипалися коси, блискучі, мов янтар
Крізь лазурові очі дивилась вона вдаль.
«Тащитє єе в хату- прикрикнув головний-
Согрється б нє мєшало»- і криво закурив.
Лежала на підлозі розтерзана уся,
Підвестися не в змозі, красива й молода.
Аж ось і милі очі з'явилися крізь тінь,
Це ти Іванку, хочу до тебе, ти живий?
І враз їй стало легко, підвелася вона
І крилами змахнула, мов птаха неземна.
Змахнула й полетіла за обрій золотий,
Щоб милого Івана побачити, де він.

Летіла над Бахмутом та птаха неземна
І бачила як кров'ю стікає вся земля.
Шукати вона стала крізь мертвих та живих
Рідненького Івана, серед степів сухих.
Та ось же він Іванко, поранений, живий;
Гукати вона стала, та голос мов німий.
За землю Українську він б'ється у степах
І ворога змітає з лиця землі у прах.
Зраділа Соломія і піднялася ввись,
Моя душа спокійна, з тобою я, дивись....
І щось немов штовхнуло Івана, підвело,
І сил врази прибуло, і стихла біль його.
У небо подивився, світанок там жеврів
І в мареві серпанку її побачив він.
Вона була красива, тендітна й молода
З блакитними очима, що зводили з ума....

История cоздания стихотворения:

2022