Автор: Ольга Мазуренко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-08-18 17:35:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Скрипаль

Серед людської метушні
На площі грала скрипка.
Смичок самотньої душі
Шмигав по струнам хутко.

Скрипаль торкався лиш струни
І оживала муза
Натовт згущався, немов рій,
Почути віртуоза.

Та скрипка плакала, душа
До неба підіймалась
І сиві очи скрипаля,
Мов сяйвом озарялись.

В очах печальних тих горів
Жаги життєвий вогник
І біль розлуки, і туги,
І каяття зародок.

Він мав і славу і талант,
Жінки боготворили;
Доки одну не покохав,
Єдину музу мрії.

І перед вибором постав;
Кохана  чи визнАння?
Не зміг це вирішити сам,
Заплутався в омані.

А потім все він загубив;
Кар'єру дім і славу,
І жінку ту, яку любив,
Свою навік кохану.

І грала скрипка і весь час
Сказати намагалась
Цінуйте все що є у вас
І бережіть кохання.

История cоздания стихотворения: