Автор: Ольга Мазуренко
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2024-02-18 15:30:16
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Та не вийшов тоді він із бою

Вже світанок настав, тихо стогне земля,
Прокидаються ріки і гори,
Все теж саме, трава і домівка моя,
Тільки друга немає зі мною.

Він сміявся завжди, що я йшов не туди
І упевнено вів за собою,
Під Бахмутом трощили ми з ним ворогів,
Та не вийшов тоді він із бою

Змовкло все навкруги - закурити хоч дай-
Шаруджу біля себе рукою,
Та крізь попіл і дим лише тиша одна
І  не можу змиритися з болем.

Сходять білі сніги, прориваємось ми;
Чути голос залізний  - до бою!
Я хотів з ним зустрітися після війни,
Не судилося  вже нам ніколи.

Пам'ятатиме їх українська земля,
Пам'ятатимуть ріки і гори;
Наших друзів, синів і безстрашних солдат
Тих хто  не повернувся із бою.

История cоздания стихотворения:

Вірш присвячений нашім воїнам.