Автор: Галавина Ирина
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-01-16 20:34:20
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Снiгова кулька

Мене вилiпила маленька дiвчинка. Така гарна, з рожевими щiчками, у
пухнастiй шапочцi та яскравому пальтечку. Вона ретельно сгрiбала снiг на
лавцi своїми тепленькими долоньками та злiпляла до купи. А потiм
зробила снiгову кульку. А що ж далi? Що вона далi зi мною робитиме?
З дому вийшов на вулицю хлопчага. Такий собi кремезний, у комбiнезонi
та спортивнiй шапочцi. Дiвчинка помiтила його i усмiхнулася. Невже вона
вирiшила кинути мене у хлопчика? Нi! Будь ласка, не треба! То ж я
розвалюсь i мене вже не буде!  Але що це? Дiти домовилися вилiпити
снiгову бабу! Як добре! Я буду! Буду! Нехай i бабою, але ж я буду! Аж до
весни!
Хлопчик злiпив мого двiйника i малюки почали катати нас по усьому
двору. Це було так незвичайно! Бо ж ми роздувалися, немов повiтрянi
кульки. Ставали все бiльшими та дуже важкими. Коли дiточкам було уже
дуже важко штовхати нас, вони зупинилися. У хлопчика куля була бiльша
за мене, i малюки вирiшили, що то буде туловище. Разом удвох вони
ледь-ледь пiдняли мене та поклали на оту здоровенну кулю. То ж я -
голова! Менi так стало радiсно, що я аж закрутилася. Дiти злякалися, що я
падаю та ще ретельнiше змiцнили мене на великiй кулi. Я вгомонилася.
Дуже цiкаво було - що ж воно буде далi? А далi малюки вилiпили по
маленькiй кулькi , щоб бабцiзробити руки. Хлопчина побачив гiлочку з
ялинки, яка валялася поруч, та увiткнув її бабцiу руку-кульку. Дiвчинка
побiгла додому та принесла яскравi гудзики, з яких менi зробили оченята
та ротика. А як же нiс?
За цією дією спостерiгала у вiконцi бабуня Нюра з першого поверху. Вона
знайшла у коморi старе вiдро, у шафi на кухнi взяла морквину i,
вiдчинивши вiкно, погукала дiток:" Ось вам нiс та капелюшок!"- протянула
бабуня Нюра подарунки для мене. Отакої! Я стояла серед двору такою
красунею! Я пишалася собою. Хоч i стала снiговою бабою... I, хоч я добре
розумiла, що уцiлому бабу робили малюки разом, а допомаогала їм ще й
бабця Нюра, я добре пам'ятала, що я - снiгова кулька, яку вилiпила
маленька дiвчинка.

История cоздания стихотворения: