Автор: Галавина Ирина
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-10-24 19:07:38
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Менше сонця вже, падає листя
Долу, наче прохає прохання,
Вiдлiтаючи з неба востаннє...
Та гiрчить калинове намисто.
Вiдбувається дiя поволi,
Як торiк i сто рокiв потому.
То природа приховує втому,
Розмальовує в золота колiр
Стрiчки вулиць... Та падає листя...
I сивiє на скронях волосся...
У життi i в оточеннi, ОСIНЬ,
Я приймаю тебе урочисто.
История cоздания стихотворения:
Чудові спогади дитинства! Нехай Вам щастить, Світлано! |
Рецензия от: Сергей Андрейченко 2024-03-28 16:11:11 |
Чудово написали, Едуарде,
майстерно, з присмаком
іронії та філософським
поглядом на
реальність. Нехай щастить Вам під мирним небом, здійснюються найкращі сподівання |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-28 16:07:56 |
Дякую, Лесю! Бог бачить і знає всі наші погані вчинки. А нам треба з великою обережністю та увагою ставитись один до одного! Тоді і наша душа залишиться чистою! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 15:47:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |