Автор: Гремляцький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2012-07-12 17:58:14
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Ціна України

- Саша! Ти вдома?
- Здраствуйте, баба Нюра. Що там? - відчиняю двері.
- Та гукаю-гукаю, не можу догукатися. Слухай, там, біля кантори, машина стоїть, сахар видають по два кілограми на руки. Тільки треба з собою паспорт взяти та підпис там поставити. Он моя Люда поїхала.
- Це що, агітація така передвиборча? - дивуюся, ще подібного в селі на моїй пам"яті не було - За партію регіонів, чи що?
- Ага, навєрно. А яка різниця, чого б і ні? Все одно задарма. Поїдеш?
- Та ні, баб Нюр, це що, за 12 чи 14 гривень свій голос отдавать?! Он, як роки три тому ще в місті був, то чув, що платили гривень по двісті. Це коли президентські були. І то я на виборах не був, а на виборах у місцеві органи всюди поставив галочку "не підтримую жодного кандидата".
- А що, тобі лишній сахар буде? - стоїть на своєму.
- Та я й прописаний не тут, а там, де мама...
- А-а-а. Ну то б і не получилося. А що ти там стукав вчора? Люда каже, може двері хочеш поставить та стінку вибиваєш.
- Ні, я ж доски з підлоги зриваю, будемо ламінат стелити. Зірву, глиною заб"ю...
- Ти ж сьогодні нічого не роби, - заводить своє баба Нюра, - сьогодні ж празник такий каратєльний.
- Який ще празник? - я за церковними святами не слідкую.
- Та Петра й Павла, так що ні чим не займайся...
Довго вона ще стояла та розповідала про все на світі, що мені, як кажуть, і триста літ не треба. Та ж не хочется виглядіти нечемним, стояв слухав. За минулий рік, що я переїхав із дружиною до рідного будинку у вмираючому селі, вже не один раз чув від сусідів нарікання на мою роботу у неділю та церковні свята. Казали, що через таких як я і дощів у селі немає. А я знав своє - за мене ніхто не відремонтує облуплений за п"ять років будинок, ніхто не прибере у зарощому садку та на городі. Слухав я бабу Нюру про гріховність і все інше й думав, - і це мені розповідає про високі моральні цінності людина, яка здатна продати свій голос, майбутнє України за два кілограма цукру.
Взагалі дивуюся. Люди не роблять висновків. Якщо якась політична партія вдається до подібних дій - приїхати у забите село, щоб за безцінь купити ті кілька десятків голосів, якщо за цей голос у великому місті здатні заплатити 200 - 400 гривень, то яка ж справжня ціна голосу? Політики - це бізнесмени, а вони вже точно себе не обдурять. З іншого боку й розумію пересічного громадянина, який погоджується на подібну аферу. Цим людям немає у що вірити. У примарну стабільність при черговому президенті чи правлячій партії? Смішно й сумно, що дійшло до парадоксу, коли виборець нехтує тим, що для політика дорожче золота...
Вирішив я через інтернет написати скаргу чи у БЮТ, чи у НУ НС, але спершу, щоб бути впевненим, поїхав я до кантори години через півтори після розмови з сусідкою. Може запізнився, а може й слухи хто пустив, але машини з цукром там не було...


12 липня 2012 року

История cоздания стихотворения:

Невигадана історія