Автор: Игорь Волощук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-09-14 21:59:04
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Старий лелека повертав додому...

Старий лелека повертав додому -
У рідний дім , омріяний у снах
І крила відчували біль і втому
Та не здавався,  хоч тернистий шлях…

І серце від напруги завмирало,
Холодний вітер думи навівав…
До рідної землі вже зовсім мало -
Лелека  на Вкраїну поспішав.

Хотіли відпочити  інші птахи,
І час зупинки вже давно минув:
«Пора їм  приземлитись! Бідолахи»
Він з відпочинком все тягнув, тягнув…

«Старий , упертий бовдур », - гомоніли…
«Чого несешся ,  відпочити дай!
Яку добу нічого ми не їли
Уже втомились. Клятий! Ну стривай!»   

Озера  чисті і луги  барвисті,
Тут їжі вдосталь, сита чужина.
Ми можемо ось там  спокійно сісти…
У відповідь: «Зупинки ще нема!»

У серці біль  то відпускав, то брався
Про себе шепотів «Моя земля…»
І сумнів підступав, вірніше крався,
Та розбивався в мрію – бо свята …

Ота дорога,що веде до хати…
Зігріта і любов’ю і теплом:
«Хіба ті діти,Боже, винуваті?
Що залишили матір під вікном...»

Що  як лелеки подались у вирій,
Шукати долю у чужій землі…
І батьку присягали на могилі,
Все ж повернутись у місця свої

Думки кружляли, били по живому,
Вже старість підкрадається в роках
І десь далеко  ти молився Богу,
Щоб дійсно повернутися, не в снах…

Тремтіли крила, сльози очі вкрили,
Ось там за пагорбом уже твоя земля…
Нарешті птахи з сумом тихо сіли -
То  діти повернулись здаля .

Чому село спустошене і мертве?
А у віконцях світло не горить…
У  чужині було б нам краще вмерти,
Чим пережити цю жахливу мить…

Там на могилах, що барвінком вкриті,
Ця пісня туги у душі болить:
«Нехай   Господь  пробачить всім на світі!»
Хто поспішав… Не встиг… Не долетить…

І серце від напруги замовчало…
Холодний вітер думи обірвав…
А я все чув, як в вирії лунало:
«Таки не встиг, хоч дуже поспішав…»

  Ігор Волощук   2013

История cоздания стихотворения: