Автор: Игорь Волощук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-11-15 21:23:16
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ДІДОВА НАУКА

Старі часи… Давно все те було…
Багато вже чого не відродити
Та пам’ятаю діда, сміх його…
Чомусь  про нього  хочу говорити…

Жили чотири брата за селом,
Там був їх хутір, і землі не мало,
Увечері збирались за столом,
Жили із праці,  але вистачало.

Найстарший Клим – відважний чоловік,
Мар’ян і Броніслав не відставали…
Найменшого Петром батько нарік,
Улюбленцем він був – усі це знали.

У всіх родини… Квітне та земля…
Там праця і любов зростали разом,
Але депеша славного Кремля
Летить повсюди вироком, наказом…

Усе змінилось і не в кращий бік…
Вивчаємо історію сьогодні,
Держава почала зворотній лік
І подалась до пекла,до безодні…

Найстарший Клим відверто говорив
«Пробачте,- з цими геть не по дорозі»
Все необхідне у дорогу прихопив
Перехрестивсь  на батьківськім порозі…

Далекий шлях відкрився перед ним,
Спочатку до Америки, в Канаду…
Та Батьківщина звала: «Де ти ,Клим?»
Він у поверненні шукав свою відраду

А потім у Сибір – зворотній шлях…
Уся родина подалась за батьком…
У справі написали: « Клятий лях,
куркуль заможний  і з хорошим статком…»

Мар’ян-середеій все те розумів,
Подався в місто,там потрібні працьовиті.
А ремеслом він вправно володів
Потрібно ж якось в цьому світі жити.

Вагався Броніслав - і в іншій бік
Пішов в міліцію - служити до управи,
Від брата він відмовився… Він зміг…
Та то, повір, уже  сімейні справи…

Петро найменший залишивсь в селі
Красивий,чесний, статний, працьовитий,
Таким він залишився назавжди
Надійний, чуйний, добрий і відкритий…

По різному складається життя…
Несе свої розради і спокуси,
Та нам усім потрібне каяття…
Нести свій хрест людина таки мусить.

І пам’ятаю розповідь оту…
Життя листав старий, як дивну книгу,
Не  згадував про голод, про війну…
Все про майстерню,  чоботи,  відлигу…

Ще й досі бачу посмішку в очах:
«Людина любить працю і свободу!»,
Як рідко повертаємось  в думках
Ми до коріння  і до свого роду.

«Не втратити себе у цім житті…
Не зрадити, а гідно чесно жити…
Не закінчити вік у забутті…
І ще одне - це віддано любити…»

І чуються у серці ці слова
І посмішка ,що в сина,що в онука…
Так у житті трапляються дива,
Ось пригадалась дідова наука

До образа я мовчки   підійшов
І на душі відверто легше стало…
Я все молився…, а дідусь пішов…
Все це у грудях серце нагадало.

       Ігор Волощук 2013 р

История cоздания стихотворения: