Автор: Игорь Волощук
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2017-03-11 11:33:44
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
У ТІМ КРАЮ ДЕ КАЛИНОВИЙ ЦВІТ...
У тім краю, де калиновий цвіт...
Росте пшениця, де живуть лелеки...
Іде війна...Не помічає світ!!!
Бо вибухи для світу, - ой далекі!!!
Де кожен день , у селах і містах,
Ховають хлопців ... плаче Україна...
І знов до раю відлітає птах...
Убита матір,- проводжає сина...
То найстрашніше, чуєте, царіі!!!
Хто розв'язав війну, стоїть за нею...
Горіти вам у пеклі, у вогні...
Ви нацією прокляті моєю.
Я вірю, з рук, іудам, - не зійде!
Бо на землі є Боже провидіння ,
Господня кара винних віднайде
І впевнений не буде їм спасіння...
Потрібно нам війні сказати:" НІ!
Прокиньтесь, люди небо вас благає!"
Бо плачут вбиті горем матері...
І хто про них у старості подбає ?
Де дипломатія? Картина тут сумна...
Вас на годину та в оті окопи!
Бо творить знаю мир, а не війна...
Та гинуть не посли, - "ваші холопи"...
А ще оті хто гонить ешелон...
Та на крові кишені набиває...
Хто по вказівками пише нам закон...
Тепер вже бачимо, що і таке буває...
І вам поважн,і сильні цього світу,
Усім, хто має важіль при ООН...
Де розіграш "хитросплетенного гамбиту",
На разі буде програшем обом...
Бо у війні немає перемоги,
Є горе, сльози, втрати і біда...
А всі, ці Мінські, теревені, діалоги,
До миру не ведуть нас, а шкода...
Гаранти миру...Покидьки лукаві...
Відверто,- куди котиться Земля?
І соромно за Путіна, Обаму,
Оланда й Меркель, їхні тра-ля-ля
За наших ВСІХ ГАРАНТІВ, ДЕПУТАТІВ...
Ви вибачайте вас не обійти
Бариг, рвачів, злодюг і бюрократів,
Що свій народ привели не туди...
У тім краю, де калиновий цвіт,
Росте пшиниця, де живуть лелеки...
Іде війна...Не помічає світ!!!
Бо вибухи для світу, - Ой далекі!!!
Де кожен день , у селах і містах
Ховають хлопців ... Плаче Україна...
І знов до раю відлітає птах...
Убита матір,- проводжає сина...
Ігор Волощук 2017
История cоздания стихотворения:
Сказати, що вірш мені
сподобався, все одно, що
нічого не сказати! Я в захваті! Дякую, Тетяно! З повагою , Таїсія. |
Рецензия от: Таисия Бадиленко 2024-03-29 17:01:10 |
Доброго дня, Наталя
Володимирівна! Держіть
переклад: КОРАБЛИИК Той ранок таким був немислимо свіжим, гойдались росинки вздовж стежки сильніше, а поблизу хвіртки цвіли маргаритки, і равлики грілись у ліжечку квітки. А тут, по калюжі, так легко, відважно в далекі краї плив кораблик безстрашно із аркуша ще не старої газети, в якій друкували поеми поети. І сонце яскраве, і вітер попутний вітрило оббризкали вмить перламутром, Світилися в серці відрадні надії, і ранок був свіжим, і купчились мрії. -- Де Ви, Наталочко Володимирівно? Відгукніться! |
Рецензия от: Лисич Валентина 2024-03-29 16:12:04 |
Така приємна подорож. А це моє Не промовляй "помовч, зажди"... Авторский переклад - "Не говорите мне, потом" Не промовляй "помовч, зажди". Ти Прометей в коханні - любий, У дотиках пульсують груди - Трояндами тремтять з жаги. Притулок пташкою знайти, Росою - проліском багнета. Здобуток бути назавжди З козацьким - альфа та омега. Ще вранці скелю віднайти Де провокують в мріях хвилі - Тотем* безодні на стриптиз - чи в тім пророцтво від Сивіли. В день судний скинути корсет - Коханий мій - геть забобони. Світ дивовижний без кордонів, Приникшим біля стоп Скарлет. Не промовляй "помовч, зажди"... *Тотем* - в данному випадку Посейдон. 22. 02. 2022. Не говорите мне потом Потоком чувств, скользящих мимо, Я женщиной хочу стать, милый, Цветущей розой за окном, Синицей в трепетной руке, Сверкающей росой... Стихией, Взрывной и павшей на рубеж, Исполненной казачьей силы. И полусонной на заре Прибой послушать говорливый. Концы ли в воду Пер-Лашез - О нас в пророчестве Сивиллы: В день судный скинуть на скамье С любимым все свои невзгоды - Сей жизни обнуляя коды, Распятых в жаждущей Скарлет. "Не говорите мне, потом"... |
Рецензия от: Сколибог Олег 2024-03-29 16:06:10 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |