Автор: Игорь Волощук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-12-18 21:39:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

НАЙБІЛЬШЕ ПАМ'ЯТАЮ ЦЮ ХВИЛИНУ...

НАЙБІЛЬШЕ ПАМ'ЯТАЮ ЦЮ ХВИЛИНУ...

Десь за кордоном, в польському містечку,
Сиділи за столом товариші...
Сьогодні на обід готують гречку,
Їм так набридли всі оті каші...

Щось про АТО не клеється розмова,
Суворі лиця і чомусь сумні...
Лише про те , як їх чекали вдома,
Ну, ще згадують власні " позивні"...

Горілка розливається по колу
І третій тост, за тих кого нема...
І погляди опущені додолу,
А на очах з'являється сльоза...

Найбільше пам’ятаю цю хвилину...
У серці я її намалював,
Солдата, ветерана, Батьківщину!
Ще їхніх матерів,- яких не знав...

Скупі слова про те, як воювали,
Про те, як накривав ворожий град...
І як хлопчину з слiзьми проводжали...
А ще, як швидко посивів комбат...

І навіть алкоголь не у підмогу...
Почую: " на війні, як на війні..."
"так воювали і молились Богу
І рахували втрати, а не дні..."

Про це не чув з часів Афганістану...
Вмирають хлопці у моїй землі,
Лише сумне" не сипте сіль на рану..."
Читаю на засмаглому чолі.

І тут далеко, в Польщі, за кордоном,
Де не почують пострілу гармат,
Лікують хлопці душі, - самогоном ...
І про війну здебільшого мовчать

Найбільше пам’ятаю цю хвилину...
У серці я її намалював...
Солдата, ветерана, Батьківщину!
Ще їхніх матерів,- яких не знав...

Ігор Волощук 2017 р

История cоздания стихотворения: