Автор: Игорь Волощук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-12-20 10:28:13
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ПОВЕРНЕННЯ...

Розхристаний стояв я на узбіччі ,
Несамовито вітер в небі вив ...
Неначе птаха у іржавій клітці
Коли побачив, ніби онімів...

Неспокоєм стелилася дорога
У ямах, і з горбами, як життя...
І крив "царів”, а ще згадавши Бога...
Подумалось про себе: "Все дарма..."

Летів, горів, надіявся і вірив...
Що все мене, прийдуть такі часи...
Та те, що я побачив... Не повірив!
Бо стерті милі серцю адреси...

Залишені, спустошені подвір’я
На цвинтарі зігнулися хрести. ..
Загажене, зруйноване довкілляї
То правили свої, не вороги ...

Живріли сльози, віддавали болем...
Немов вогнем враз серце обпекло
Крокую мовчки прадідівським полем
Де панували радість і добро...

Дитячий сміх , сади квітучих вишень,
Бабусі хліб, під білим рушником...
Ще правидність усіх дідіаських рішень...
Які приймались за оцим столом...

Барилко з салом, у кутку в коморі,
Ще глиняні сметани банячки...
І трудодні рахуються в конторі...
І мерехтять в надії світлячки ...

А ми малі летіли біля ставу,
Де сірий порох, крив все мов туман...
І зустрічали вогняну заграву
А на кутку всіх розважав баян...

Все це було, чи все оте наснилось...
Пробач мені, Загублена земля!
Усе пройшло із часом, все змінилось
І вже назад немає вороття ...

На перехресті різних континентів,
В думах отих згубився серед хмар...
Ні слів, ні відповідей, жодних аргументів...
Лише в підмогу, - батьківський "Кобзар"

Ігор Волощук 2017 р.

История cоздания стихотворения: