Автор: Игорь Волощук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-10-08 03:40:44
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

НЕПОТРІБНІ

Шлях до кордону, мовчки озирнись
І  подивись на змучену країну...
Де материнське тихе : "Помолись!
Чи ще колись, побачу, тебе,сину..."

В очах сльоза, неспокій, а ще біль...
Хай будуть прокляті, хто нас на це штовхає!
Сліди вже замітає заметіль,
А туга, туга- все не відпускає...

Дивлюсь на цю трагедію, людей...
Які державі стали НЕПОТРІБНІ
І шкода матерів, дружин, дітей...
Чоловіки,-знедолені і бідні...

Душа кричить, а серце б'є набат,
Це шлях в нікудИ, люди схаменіться!
А лизоблюди, королю: "Віват!"
Розумний глузд волає:"Пробудіться!"

Та опустили голову раби...
Відважні десь загинуть за свободу...
А караван отой, йде  не туди...
Політики для себе  "мутять воду"...

В Америку, в Європу, хто куди?
О скільки нас розсипалось по світу?
Згадалося чомусь "...ревуть воли..."
А ще слова Шевченка з "Заповіту"...

Та все мине, прийдуть такі часи
Ще повернуться на Вкраїну діти...
Сьогодні чую: "Господи спаси!"
"Дай, Боже, нам усе це пережити..."

Шлях до кордону, мовчки озирнись
І  подивись на змучену країну...
Де  материнське тихе : "Помолись!
Чи ще колись, побачу, тебе,сину..."

Ігор Волощук

История cоздания стихотворения: