Отсутствует

Автор: Игорь Волощук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-10-22 02:25:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

"ЧОРТОПОЛОХ"

Ішов хлопчина мовчки по перону
Засмаглий, лише втомлений чомусь...
Я саме розмовляв по телефону,
І щось банальне говорив комусь...

Побачивши його, враз озернувся,
Сказав: "Бувай, я ще передзвоню!"
І до вагонів швидко потягнувся
І щось про себе тихо бубоню

Ось мій вагон, і місце в середині,
Біля вікна той самий чоловік...
І рушили в зазначеній годині
Він озирнувся у зворотній бік

У погляді побачив я, дорогу,
Сумні думки, загублені слова...
Тернистий шлях до рідного  порогу,
І в двадцять вісім сива голова...

Не втримався, спитав:"Ти звідти , сину?"
Він подивився і лише кивнув
І помовчавши ще якусь хвилину,
У ясні його очі зазирнув...

Не пам'ятаю, як розговорився:
"Навколо бій, і сходинки у рай...
Ви вірите, я навіть не молився...
Лише просив, Іване, не вмирай!"

У цю хвилину промайнули роки...
Згадалося, як ми були малі,
Як стрекотіли у гаю сороки,
А ми стояли босі на ріллі...

На тій землі, де золотом пшениця,
Впералася в блакитний небокрай,
Де на столі пахуча паляниця...
І мамин борщ, і срібний водограй...

Шкільний дзвінок, а ще дівочі банти...
Кохання нерозділене на двох...
Військова форма, ми уже курсанти...
А десь на Сході зрів чортополох...

Потім війна, про що тут говорити,
Ось тут життя, а поруч бродить смерть...
І їх і нас уже не примирити
І світ перевернувся шкереберть...

Ось, раптом, він на хвилю зупинився
"Вже госпіталь і сходинки у рай...
Я плакав, я просив і я молився..."
І шепотів:  "Іване, не вмирай!"

Запам'ятав я розповідь десанта...
Його слова:"Тепер один за двох..."
І образ молодого лейтенанта
І сповідь про отой чортополох...

Ігор Волощук 2018

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 440

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 4.

Олена Молнар

Зачіпає... Дуже...

2018-12-06 20:43:02

Игорь Волощук

Дякую! Приємно, що вірш відгукнувся у серці...

2018-12-17 20:18:53

Эмилия Овруцкая

Сумно та боляче! Дякую за хвилюючу розповiдь!

2018-10-23 11:39:50

Игорь Волощук

Так, сумна... І таких історій сьогодні в Україні, дуже багато...
Дякую

2018-10-24 07:46:03

Мария Макрушина

Це наш спільний біль - війна. Читала - і сльози наверталися на очі... Ніколи не думала, що за моє життя в країні знову буде війна. Вірш чудовий, дякую за ємоції. Хай Вам щастить!

2018-10-23 11:24:27

Игорь Волощук

Щиро дякую за відгук на цей вірш...

2018-10-24 07:44:42

Наталя Кропивницька

Сумна історія нашого сьогодення.
Мирного неба та затишної оселі.

2018-10-22 13:25:41

Игорь Волощук

Щиро дякую, Наталочко, за коментар на цю сповідь

2018-10-23 11:07:02

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений