Автор: Игорь Волощук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-03-07 15:21:13
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

І чулися у тиші молитви...

Світає за вікном і  темна ніч,
Розчиниться по волі, в світлі ранку...
Десь одиноко задиміла піч,
А мати все гаптує вишиванку...

Два кольори мої, два кольори...
Як в пісні, як в житті, лягають нитки...
Ось бавляться на дворі дітлахи,
І у кімнаті всі її пожитки...

Багато працювала, все було...
Вдивляється у фото чоловіка...
І начебто прокручує кіно,
Здається він мене до себе клика...

Та прошу Господа:" Ще трохи підожди..."
Бо на синів чекає стара мати...
Бо у світах загубилися вони,
Бо долю їм, на жаль не обирати.

Ще хочу дочекатися обох...
Ще подивитись, просто помовчати...
І як колись, навідатись у льох,
Чимось смачним рідненьких пригощати...

Ну а вже потім, як здолаю страх,
Натішившись хвилиночкою щастя,
Десь полетіти на семи вітрах...
І прийняти дароване причастя...

Ой, ще лиш мить, попрошу:" Підожди...“
Ще треба їх, хоч раз благословити
І у очах у відблисках сльози...
У їхнім серці спогад залишити...

Про дивний час, коли ми в чотирьох...
Де молодість і мрії проростали...
І подорож далеку до зірок,
У своїм серці довго зберігали...

І плакали у рамках образи,
Прикрашені , матусі рушниками
І чулися у тиші молитви...
Шукаючи своїх синів світами...

Ігор Волощук 2019

История cоздания стихотворения: