Автор: Игорь Волощук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-04-09 02:45:26
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Надія із літер...

Заплющила очі і бачу тебе зовсім близько...
Здається не було прощання, ти досі ще тут...
І скільки потрібно, чекатиме юне дівчисько,
Лунає, команда...Промовиш:" Пробач, мене ждуть..."

І довго вдивлятимусь я у безлюдну дорогу...
Якою на Схід, вирушають у бій вояки,
І мовчки в душі, як годиться, помолюся Богу...
І вогником десь запалають жуки -світляки...

Те світло надії, в лещатах безжальної ночі,
Вони по стежині в безодні тебе проведуть,
У них ти побачиш мене і заплакані очі...
Які так чекають, благають, на тебе, і ждуть...

А десь вдалині свистнуть пулі і гримнуть  гармати,
Не кожне кохання з війни повернеться на жаль...
Я вірити буду,молитися буду, благати...
І поки ти там, то на серці одвічна печаль

Я в себе питаю, я хочу одне зрозуміти
Навіщо вбивають кохання у світі людей?
Міркую, -ВСІ ВІЙНИ ПОТРІБНО ДАВНО ВІДМІНИТИ...
І швидше погляньмо на усмішки наших дітей...

Я сонце попрошу, я небо попрошу і вітер...
Я тілом прикрию кохання від кулі моє...
І десь на асфальті, напишу надію із літер,
І МИР неодмінно в країну страждальну прийде...

Заплющила очі і бачу тебе зовсім близько...
Здається не було прощання, ти досі ще тут...
І скільки потрібно, чекатиме юне дівчисько...
Повернеться милий, лелеки малят принесуть...

Ігор Волощук  2019

История cоздания стихотворения: