Автор: Игорь Волощук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-05-13 13:52:08
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

"Ну, що мій друже, ще болить душа?"

Ну, що, мій друже, ще болить душа?
За те що втратив, і не повернути...
Накотится бува гірка сльоза...
І  запитаєш в себе:"Як то бути...?"

Ти думав звикнеш, якось проживеш,
Свою печаль, ховав глибоко в серці...
І вірив, що колись, та повернеш,
По автостраді, чи сільській шосейці...

Туди, де маки, де волошки, і земля...
Де рідне і знайоме все до болю...
Де рушники матуся простиля,
Де люди порпають в городі бараболю...

Де у пічі вже мліє справжній борщ...
Де в банячках подлива,смачна каша...
Де на узбіччі проростає хвощ...
Парного молока до країв чаша...

Де лине спів, дзвіночки- голоси,
Що як струмки розлилися весною.
У край дівочої, чарівної краcи,
У ті місця, де встрілись з тобою...

Плекав надію в краще майбуття,
І з часом все минеться і все буде...
Повернеться в святі місця життя...
Минуть часи прокляття і облуди

Я їхав по зруйнованих шляхах...
Загублене село, і мертві хати...
І сльози заблищали на очах,
Таке не можна, браття, пробачати!

Оцю руїну, попилище, бруд...
Який гарант, на біблію клав руку?
І що зосталось від усіх споруд?
І що залишим сину, чи онуку?

Не руйнував цю землю окупант,
Свої "царі", нахабно розтягнули...
Це ж треба мати хист, такий талант...
І люди начебто у цім краю поснули

А потім як в омані, забутті,
Зібрали речі, подались світами...
Шукати щастя у чужій землі,
"О, Господи, що врешті стало з нами?"

Ну, що мій друже, ще болить душа?
За те що втратив, і не повернути...
Накотится бува гірка сльоза...
І  запитаєш в себе:"Як то бути...?"

Ігор Волощук 2019

История cоздания стихотворения: