Автор: Игорь Волощук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-05-24 11:43:46
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ТА ЦЕ БОЛИТЬ...

Він так і не дожив до кращих днів,
Поліг на Сході, десь безвісти згинув...
О скільки сиріт залишилось,скільки вдів?
А він журавкою за небокрай полинув...

Багато їх, без шани полягло...
Статистика ота, жахлива штука...
Хтось в пам'яті прокручує кіно,
А у серцях людських довічна мука...

Він десь упав в нескошеній траві,
Заплющив очі, повертав додому...
Хтось скаже:"На війні, як на війні..."
Та це болить, і не мені одному...

Цей біль, ці втрати, дорога ціна....
Бо найдорожче в світі, так вважаєм...
А  на Донбасі,-  тихо йде війна...
Усе жалкуєм, та не припиняєм...

Змирилися і звикли, кому як,
В столиці розкіш, лоск і лімузини...
На кладовищі в кришку труни цвях...
Бо це продовження столичної картини...

Гучний протест народний,
де він є?
Чому весь СВІТ,не стане на заваді ?
За ширмою хтось зброю продає,
І демонструє силу на параді...

В військових і міських госпіталях...
Закутаний бинтами, вічній шані...
Твої ровесники, із зброєю в руках,
Стають, ГЕРОЯМИ, ЕЛІТОЮ, ЩИТАМИ...

А ще оті що в травах на завжди...
Волошки, маки, їх росою вкриють
Про них: "Тебе я прошу напиши..."
Бо, ти- поет..., політики не вміють..."

Він десь упав в нескошеній траві,
Заплющив очі, повертав додому...
Хтось скаже:"На війні, як на війні..."
Та це болить, і не мені одному...

Ігор Волощук 2019

История cоздания стихотворения: