Автор: Игорь Волощук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-10-19 11:08:44
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Один в полі не воїн...

Вже вечір заглядає у вікно,
Тихенько лине пісня колискова...
Ось там, за пагорбом, згубилося село...
І десь в кімнаті чується розмова...

"Повинен їхати, і це єдиний шлях...
Вже є сім'я і підростають діти...
Шукати долю у чужих світах,
Я прошу вас, матусю, зрозуміти..."

"Один в полі не воїн", - кажуть всі,
Ця істина, з давніх-давен відома...
Рушати час , прибуло вже таксі...
Та не для мене, ця життєва аксіома!"

До болі всім знайомі відчуття...
На серці туга, все з нуля почати...
А за вікном- загублена земля...
Дружина, діти і старенька мати...

Тернистий шлях,-дорога в нікуди...
Благослови Господь, їх в цю годину...
І у чужій землі допоможи...
І збережи у серці Україну...

Летять роки і крутиться земля...
Проходять вибори, приходять президенти...
Дорослим стало миле немовля...
А у верхах одні аплодесменти...

Гірка усмішка, втома, розпач, жаль...
Як вже обридлі ці нікчемні блазні...
Сумна сторінка внесена в скрижаль,
Здобутки? Та, облиште- невиразні...

І як тоді, знайоме всім до сліз...
Збираються в дорогу уже діти...
Ще й досі у болоті отой "віз"...
І нічому по справжньому радіти..

До болі всім знайомі відчуття...
На серці туга, все з нуля почати...
А за вікном- загублена земля...
Дружина, діти і старенька мати...

Ігор Волощук 2019

История cоздания стихотворения: