Автор: Игорь Волощук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-02-14 20:33:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

У РОЗДУМАХ ГУБИЛИСЯ СЛОВА

У роздумах губилися слова,
Минулого згадалися  світлини,
І вкрилася вже сріблом голова,
І заросли дороги і стежини...

Обличчя друзів, пам'ятаю вас...
Хоч наше коло стало значно рідше
І невмолимо пролітає час,
Зустрітися потрібно, якнайшвидше

Вже стерлися на скелі імена,
Згубилися струмки, озера, ріки
І за війною, нова вже війна...
Що розділила назавжди, навіки...

Ми розлетілись по чужих світах,
У кожного свій шлях, і своя доля,
Та у дитинство повертає птах,
У ті місця, де виросла тополя...

Чи це було, а чи наснилось нам
Теперішні батьки,- колишні діти...
Де зараз із собою сам-на-сам,
І всю реальність,  важко зрозуміти.

Забуті "Звіробій" і "Слідопит",
А з ними зникли "індіанці" і "ковбої",
У нинішніх є новий фаворит...
Немає стріл, скінчилися набої...

Де мій кумир, відважний Робінзон,
Де надихали стріли Робін Гуда,
Ще віра,в правду, гідність і закон...
І де Христа не зраджує Іуда...

Та з часом розуміли, що життя,
Складніше і мудріше, чим здається,
З'являлося болюче відчуття,
Що все
в що вірив, просто продається ...

І погляд линув десь за небокрай,
Згадавши Бога, чулася молитва...
Як у дитинстві, правду захищай,
Бо ще не вечір, і триває битва...

Ігор Волощук 2020

История cоздания стихотворения: