Автор: Игорь Волощук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2021-01-24 23:15:40
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

І СОНЯЧНИМ НАЗАВЖДИ ЗАЛИШАЙСЯ

Один лиш дотик, і тремтить душа,
А серце в грудях наче пташка б'ється,
Під зорями ведмежого ковша,
Дитинства пісня над рікою ллється

Колись дерева, там були малі,
Вода у річці чиста і прозора...
До рідних місць вертють журавлі...
Не дивлячись на відстань Піфагора...

Старий паром, він досі іще тут,
І корба проскрипить: "Ти повернувся?"
Черешні, вишні в серці розцвітуть,
"Як, башиш! Пам'ятаю, не забувся..."

На цьому місці був "маленький клуб"
Тепер горбок, розкидане каміння,
Троянди, друже, більше не ростуть,
У цьому головне нерозуміння...

Усе знайоме: стежки, рівчаки...
Цікав гра, веселі бойовиська...
Тут підростали , "браві хлопчаки",
А ще "красуні", а тоді "дівчиська"...

"Стара колонка" де смачна вода,
Цей смак дитинства, краще " кока-коли"
Згадався"пекар", жмурки","чехарда"...
А ще ставки, а ще квітуче поле...

І два кар'єра, вибухи, граніт...
Де гуркотіли МАЗ, ЗІЛи, КРАЗи...
У гаражі тягнуло, як магніт...
Додали ми плоти і перелази...

У літку на майданчиках футбол,
Зимою "клюшки", лижі і санчата
І не ковтали мами валідол,
І навіть не лякав нас  ремінь тата...

Всіх називали Губник, чи Кар'єр...
Здавалося, що "жили ми у СОНЦІ..."
Був до душі "чарівний інтер'єр"...
І його промінь досі у долонці...

Летіли ми у невідомий світ,
І наче спалах промайнули роки...
До ювілеїв вже печуть бесквіт,
А наші внуки роблять перші кроки

Та це було, згадай і посміхнись,
Хоча б у снах у казку повертайся!
Та тільки поспішай і не барись...
І " сонячним" назавжди залишайся!

Ігор Волощук 2021

История cоздания стихотворения: