Автор: Игорь Волощук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2021-03-18 09:27:20
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ДУМКИ...

Твоїх скитань губилися шляхи,
З'являлися й зникали континенти,
Думки обсіли наче реп'яхи...
І не влаштовують серйозні аргументи

Невільно повертаєшся назад,
У молодість, у юність, у минуле...
І згадуєш чарівний зорепад,
Роки, які - як спалах промайнули...

Знайомі лиця, хлопців і дівчат,
Де виростали всі найкращі друзі...
Нерозірвати пам'яті канат...
Усе  було давно, ще при Союзі...

І я біжу по полі, по стерні...
У пам'яті з'являються фрагменти,
Мої ровесники десь гинуть на війні...
А у "верхах" гучні аплодисменти...

Політики отих старих часів...
Новий "бомонд" і бігле порівняння...
Помітна схожість горе-королів,
І їх безрезультатні намагання.

Життя, життя, наступний йде сюжет,
Ніхто не знає як складуться долі?
Про це напише мандріаник-поет,
"Вистави різні, але схожі ролі..."

Біда людей завжди одне і теж,
Маєтки, влада, гроші, панування...
Бажання їхні все не мають меж,
І як фінал - держави руйнування

Уже на скронях перша сивина,
На полі брані гинуть наші діти
І за війною, нова йде війна...
І не прийняти і не зрозуміти...

Твоїх скитань губилися шляхи,
З'являлися й зникали континенти,
Думки обсіли наче реп'яхи...
І не влаштовують серйозні аргументи

Ігор Волощук

История cоздания стихотворения: