Автор: Игорь Волощук
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2011-04-05 22:03:37

Лелеки

В очiкуванi завтрашнього дня,   
Втомившись вiд сьогоднiшної спеки,
Вечеряти збиралася рiдня,    
Як раптом прилетiли двi лелеки.

Затихло все, немов зачарувало,
Дивились ми, незводячи очей.
А пара цих птахiв гнiздо шукала,
Щоб поселитись тут, бiля людей

-Яка це вдача,- шепотiла мати,
-Вони нам щастя ,знаю, принесли,
Хоч довго довелося їм блукати,
Нарештi cвоє мiсце вiднайшли   

Я пам;таю це гнiздо лелече,
Неначе в нiм - усе моє життя,
Про ньго лиш тепер  згадав, до речi,
Тодi була щаслива вся сiм;я

Воно,як оберiг, воно, як пicня,
Батькiвський дiм i матерi тепло.
Немає другого такого в свiтi мiсця,      
I згадую, як то усе було...            

Iшли роки, i ми у них зростали,
У щиростi, повазi i добрi,
Лелеки над хатиною кружляли
I в їхньому польотi - ми самi

А з часом у лелек з"явились дiтки,
Тепер по двоє на родину, саме так.   
I батько на одвiрку ставить мiтки,
Сини ростуть в лелечих тих роках,   

Щаслива мить, немов полiт лелеки,
Надворi осiнь...птахи вiдлiта.
I виросли вже яблунi зi щепи,
Все, як колись, та батька вже нема...

I навеснi гнiздо осиротiло,   
Неначе щастя хтось у нас забрав,
Учора все було, усе все жило...,      
А я полинув у свiти - лелек шукав.

В очiкуванi завтрашнього дня,   
Втомившись вiд сьогоднiшної спеки,
Вечеряти збиралася рiдня,    
Як раптом прилетiли двi лелеки.

Затихло все, немов зачарувало,
Дивились ми, незводячи очей,
А пара цих птахiв гнiздо шукала,
Щоб посилитись тут, бiля людей

-Яка це вдача,- шепотiла ненька ,
-Вони вам щастя знаю принесли,
I довго, довго плакала старенька,
А ми з дiтьми радiли, як могли...

  Iгор Волощук Барселона 2009

Playcast на стих(см здесь)
http://www.playcast.ru/?module=view&card=882733&code=c42ab20660ca38a0eec3d5e09748e56ce4ddfb3e

История cоздания стихотворения: