Автор: Николай Джумак
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-05-29 17:45:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Це правда?

Скажіть,це правда?
Як звикли всі вважати
Ще іздавна,
Що в час,коли народжуються
                                       Діти,
Ми можемо всі зріти,
Що десь далеко,
В неосяжній вишині,
В глибокій неба синеві,
Десь там
         Для кожної дитини
Зароджується зірка?
  І,як дороговказна стрілка,
Скрізь супроводжує її?
    На протязі всього життя?
Собою визначаючи її
        Земне буття?
   Одній дає щасливу долю
               День від дня,
А інших через неї чекає
          Горе,голод і тюрма?
Скажіть,це правда?
     Що тільки через це
Немало з нас в могилу
      Достроково йде?
Згубивши на ніщо життя
          Ще молоде?
  Невже це може бути?
Що зорі світлі й неповторні
Несуть у світ такі події
             Чорні ?
Хіба такі яскраві зорі,
Неначе в чорній змові,
Нести біду нам можуть
               В світ?
Чим завинило немовля,
Що від зірок отримує
Згорьоване життя?
    Воно ж не знаючи цього,
Не розуміючи усього,
На ніжки ще слабкі ледь
              Встане,
І вже добра своїм життям
            Жадати стане,
Та все-таки зів'яне .
    Залишиться для нього
Добро людське незнане,
   Й хоч вірити буде
У свій життєвий зліт ,
Зовсім не те йому готує світ!
Раптово обрива його політ.
Й покаже в повній мірі,
Що можуть бути
          Люди -звірі,
Й надасть можливість їх душі
        Відчути весь сморід!
Вони,бажаючи словами
           Щастя і добра,
Спокійно поведуть
           До прірви зла.
Скажіть,невже ясна зоря,
Нести таке собою
        Може у життя?
Хто має з нас такі знання?
      Хто розповісти зможе ,
Й збагнути людям допоможе,
       Що винна в цьому не зоря,
Не винне й немовля,
       Що йде не тим шляхом
                 Його життя!
Що винні ми у цьому
       Лиш самі!
Найбільша наша є вина,
    Що зорі декотрих дітей
Завчасно гаснуть в вишині,
       І що нерідко мама й тато
Стають своїй дитині катом !

История cоздания стихотворения: