Сознавай душой, владей умом, управляй волей.

Автор: Людмила Долинская
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2013-06-29 18:02:55
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Вона...

Давай просто будем. Не надо обещаний. Не надо ожидать невозможного. Ты будешь у меня, а я - у тебя. Давай просто будем друг у
друга. Молча. Тихо. И по-настоящему.Эрих Мария Ремарк (1898-1970)

________________________________________________________________________________________________________
    
   Вона ніколи не любила це велике місто - недолуге та якесь метушливе, а мегаполіс приковував її
до себе, немов кайдани... Цей гуркіт авто, постійний шум та цейтнот, завжди виводили із себе.
Вона була певна: лише наодинці пізнаєш кохану людину, інакше ніяк. Більше двох це вже
натовп для неї… Вона ніколи не любила банальність: ці стандартні слова, обіцянки та фрази, від яких
підіймаєшся на сьоме небо… це все лише ілюзія. Для неї було головним лише одне - знати те,
що вона важлива для нього, і що Він почувається щасливим тоді, коли Вона знаходиться поруч
із ним. І коли Вона запитувала у нього: - А що далі? Що з нами буде?  Він тихо відповідав: - Давай просто будемо... Не треба ніяких
обіцянок... Не хочу чекати неможливого... Давай просто будемо один в одного... Мовчки... Тихо... по-справжньому...
   Він ніколи не любив бездушні портрети, але завжди тримав у пам’яті її образ і Вона знала про
це… Вона була як те сліпуче світло в його житті, наче вогонь небес, немов ковток повітря, такого
життєдайного та довгоочікуваного, прозорого та чистого, що ним неможливо було надихатись.
Ще задовго до їхньої зустрічі, Він уже малював її образ у своїй уяві …
    Якось Вона сказала йому:
- Пробач…
- За що?
- За те, що я спізнилася в нашу Вічність...
- Я завжди відчував тебе і знав про те, що Ти є..., але тіні цього світу ховали тебе від мене…

     Телефонний дзвінок розривав німу тишу:
- Приїжджай! Приїжджай просто зараз, я хочу обійняти тебе!
- Обійняти - це уже чудовий привід приїхати…
І Вона летіла до нього наче птах, а потім Вони їхали, вірніше тікали, із цього метушливого
мегаполісу в тихе передмістя, щоб побути наодинці один з одним…Це були найкращі миті їхнього життя...
- Все колись закінчується… – говорила Вона.
- Але не з нами…
- Давай просто будемо... Не треба ніяких обіцянок, просто будь поруч…сьогодні, завтра,
завжди…
-Я завжди буду поруч із тобою, і в цьому і в іншому житті, доки існує цей світ, доки не згасне
світло на Землі…

29/06/2013

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 1101

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 6.

Юрий Мельников

Шчырыя радкі сапраўднага кахання і вялікай узаемнасці!

Прыгажосць пачуццяў праходзіць выпрабаванне часам!

Адчуваю вялікае захапленне пры чытанні тваёй прозы, гарная і пяшчотная Люда!

З даверам і радасцю, Юра.

2013-07-07 22:49:37

Четарева Наталья Владимировна

Светло и чисто стало на душе.

2013-07-01 22:13:41

Людмила Долинская

Спасибо за отзыв

2013-07-01 23:44:16

Евгения Незговорова

Так искренне, по-настоящему...Мне понравилось!

2013-07-01 14:01:16

Людмила Долинская

Cпасибо, Жень

2013-07-01 15:27:16

Нина Беланова

Хорошо, что эти двое обрели друг друга! А дальше, как Бог пошлёт!

2013-07-01 01:08:26

Людмила Долинская

Спасибо за отзыв, Нина.
Не хочу знать, что будет дальше

2013-07-01 01:20:47

Александр Сурнев

Я знаю... (шучу)



Люся, а почему именно за город? Понятно, что подальше от мегаполиса, но всё-таки?:)

2013-06-29 19:56:46

Людмила Долинская

Я знаю, что ты знаешь

2013-06-30 10:59:07

Дюйм

понравилось, леди Лю!...хорошо и немногословно, понравился прием недосказаности, концовка на паузе, но ты веришь,хочешь верить,...а в самом деле, что может случиться с Ними?....Они по настоящему любят друг друга ...



молодец,



обнима Ю.

2013-06-29 18:37:25

Людмила Долинская

как-то так...

2013-06-30 10:47:54

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений