Автор: Маргарита Белявцева
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2018-11-17 18:46:05
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сидиш не підіймаючи повік

Сидиш не підіймаючи повік,
Годинники по колу гонять стрілки
Ти в ролі переможця бути звик,
А я- у шкірі немічної жінки .

Для неї в цьому світі кожен день
Здається неприступним хмарочосом
І потяг слів, що рветься із грудей
Навіки помирає безголосим.

Для неї що не ніч- одна ріка
Безмежна спроба виповзти з- під льоду,
Крізь темряву, на світло маяка
Туди, де стопи не відчують броду,

Туди, де ти- єдиний , я- одна,
І наших душ мереживне плетіння...
Та відкриваю очі, і стіна
І передчасна пустота осіння

Вбиває і зриває з горла крик,
Що жодною душею не почути.
Сидиш не підіймаючи повік
Своєю роллю у льоди закутий

История cоздания стихотворения:

Українский язык для меня не родной, извините если что не так:)