Автор: Делла Марна
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2018-03-18 15:45:03
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

... безмежні межі ...

А я буду шепотіти тобі на вушко про те,
як весну за моїм вікном сьогодні здуває хуртовина…
Про те, як шириться Всесвіт всередині,
немов безкрайня, велична хвиля.

Я розкажу тобі, як зорі зриваються з небосхилу
і підриваються, немовби гармати.
Я покажу тобі, як всередині під сонячним промінням
кришаться пилом залізні грати.

Я дам тобі відчути, який на дотик м’який та теплий
Всесвіт моєї душі.
Я дам тобі занурити пальці
до останньої своєї межі.

… відчути, як коливається під шкірою життя,
як дрижить та стогне, прориваючись, буття.

Таке воно, твоє дівча…
… немов стежина в небуття.

Я буду шепотіти тобі на вушко
та цілувати в скроні незворушно...
тільки б перетнути межі…
… безмежні… межі…

История cоздания стихотворения:

Хотелось специфической семантикой украинского языка передать своё ощущение. Однако как-то оно дико получилось, ибо семантика передалась только тремя строчками: "Я дам тобі
занурити пальці до останньої своєї межі", "Таке воно, твоє дівча…" и "… безмежні… межі…", а в остальном получилось как-то пафосно и напыщенно. XD