Автор: Виктория Вербицкая
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2018-04-07 15:18:08
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Що тебе стріне серед стежки чарівного ранку?
Бажання віще хоче випити все до останку,
А прикрість й смуток, знаєш, інколи і заподіють
Незнане, дивне, і наповнені келихи мрії ...
А там, де шлях, лише журба манівцями блукає,
І смуток ходить серед тиші ранкового гаю,
У борах – білки вогником гасають все на гіллі,
Зумієш ти побачити пташок на спів умілих.
Там, де прекрасне у квітках калини, в небі синім —
Грозою гріє – гнівною, і віє вітер сильний.
І спека крила свої ховає, вона зустрілась
З дощем, і блискавки лунає грізна й дика сила.
Шукаєш що, як не надію весняного степу?
І руки грієш, — вже вони трохи теплі. І небо...
І лине мороком це прикре і дивне мовчання,
Розквітне квітка папороті як щире кохання...
І ти все, знаю, знайдеш, все, аж до самого кінця,
І казка мовить ніжно, і приведе час до гінця.
А він розкаже звістку дивну, тривожну, не сумну,
У прикрості зломлену, таку спасенну й чарівну.
Забуті знову стежинки, дороги, села, міста,
А мрія твоя – така висока і така чиста.
І мріють очі неба — вода як: солоні, смутні,
А ти побачиш – мрії спалах у самій вишині.
Вона доторкнеться тебе мов легкими руками,
І крила душі виростають, сумними думками
Шукатиме час дивовижне, що сонцем відкрите,
Або що запалене чарами в ранкових митях.
І все відбудеться, все, навіть легенький чарунок,
У квітах ти знайдеш той самий душі поцілунок.
Бажаєш цілувати квіти примхливого неба,
До тебе пригорнеться чарівна й дивна потреба:
Це знати і вірити в диво таке потаємне,
А щира казковість у вірності своїй є чемна.
І нам лише вірити у дивину зорі-ночі,
До чого душа лине, тихо і ніби охоче?
10.03.2017.
История cоздания стихотворения:
Это стихотворение написано очень заботливой и сильной мамой, звучит, как молитва, в ярких лучах добра и надежды, а какая энергетика! Спасибо, Людмила! С уважением! |
Рецензия от: Михаэль Шон 2024-03-28 23:31:35 |
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами... |
Рецензия от: Ирина Венжега 2024-03-28 21:35:44 |
Чудесно, словно песня. Спасибо, Ира. С теплотой и наилучшими пожеланиями к Вам. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-28 21:09:39 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |