Автор: Таня
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2012-05-02 13:56:16
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Тобі одному.

Мій розум помарнів,
навис мов грім перед грозою.
Безглуздя цих минулих днів,
усе  повязане з тобою.
Усе життя моє, всі перемоги і вагання,
для тебе одного.
Мої думки і всі мої страждання,
та не помітив ти цього.
Ти не помітив, не спитав,
Чому?Навіщо? Годі вже чекати.
Кінець прийшов, кінець настав,
мені потрібно назавжди тебе віддати.
Віддати і забути, немає вороття,
нічого більше, лиш самотня пустка.
Поринути б кудись далеко в забуття,
а в серці назавжди застигла крові згустка.
Не розпалити більш мені його,
та я і не відам його нікому.
Те серце що живріло і пекло,
належить тільки лиш тобі, одному.
Одному лиш тобі, навіки , до кінця,
кінця що може бути скоро.
Немає шансу в нас на вороття,
немає сили підвестись мені угору.
Ті крила, що колись ти дав мені,
розправив їх і научив літати.
Сьогодні ти поранив, надломив,
і я не можу більше їх підняти.
Звести до неба їх, підвести очі,
до неба синього мов сльози ці дівочі.
Немов краплі роси, що так на сонці грають,
чому красу оцю так рідко помічають?
Не помічаючи живуть,
турбуючись про завтра чи сьогодні.
І не помітять як умруть,
і так залишаться в безодні .
Отак і я, самотня і одна,
я не помічена була тобою.
І лиш на серці грає та струна,
одна струна що називається журбою.
Біль і кохання — це одне і теж,
нам треба зрозуміти це і цінувати.
Ці почуття потрібно берегти,
і їх тоді не зможуть зруйнувати.

История cоздания стихотворения: