|
Автор: Людмила Юферова
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-01-13 18:42:55
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Біжать в полях посадки й кілометри,
І вітер хека, очманілий пес…
На лижах йду у захід іскрометний,
У пурпурове сяєво небес.
Біжу-спішу, втікаючи від світу,
Рятуючись від тяжкості думок,
Гашу свій біль в снігах несамовито,
Спресовуючи вірші у клубок.
Мій друже, виправдання несуттєві,
Й солодка правда, тільки от чужа.
Які сніги малиново-рожеві!
І як страждає зраджена душа!
І висновки – багаття передчасне –
Нуртують, наче полум’я, в мені,
Й довіра тихо гасне, гасне, гасне,
Й сіріє обрій сонний вдалині…
Шмагає вітер захололі щоки,
Ляга лижня, далеко до мети…
А що ж поробиш, я ж бо одинока,
А поле треба все одно пройти.
История cоздания стихотворения:
Просто чудово! До чого ж мальовнично, з великим почуттям описана звичайна, на перший погляд, подорож! Нових вражень і добрих пригод! |
Рецензия от: Владимир Рудов 2024-03-29 06:50:33 |
Как правдиво!!)) |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-29 06:00:53 |
У меня выступают слезы от
ваших строк. Спасибо! Вы очищает душу!!! |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-29 05:58:31 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |