|
Автор: Людмила Юферова
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-02-18 12:51:31
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Плачу мій, іди собі від мене
В поле сніжне – й скільки хочеш плач,
Бо скипає в грудях щось вогненне
Від життя складного і невдач.
Думала, тебе із серця зрушу
Й поведу за віжки на базар,
Ну а ти вчепився так за душу,
Як вампір, павук, тиранозавр.
Зараз я тебе як зафутболю,
Мов старезний непотрібний м’яч!
– Вірші ж ти народжуєш із болю,
А ми з болем – друзі, – каже плач.
І пробач за чисте одкровення,
Зрозумій мої прості слова:
Я ж в тобі пробуджую натхнення,
Я ж душі твоєї складова.
История cоздания стихотворения:
Гарний вірш. І трохи смішний, і з філософським підтекстом. Сподобалось також. як уплетене у вірш сонячне затемнення. |
Рецензия от: Всеволод 2024-03-29 13:08:26 |
Браво, Микола! Дуже влучно! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-29 13:07:38 |
Рази в дырявую голову можно плеснуть ума? Дохлый номер - разольется. |
Рецензия от: Всеволод 2024-03-29 13:05:08 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |