Автор: Павел Киселев
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-02-22 22:46:32
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Лист до Скрябіна (частина 2)

Тепер в тебе є крила, як ти того хтів.
Развисоко в небі з висоти птахів
Ти бачиш міста, тих щасливих людей,
То є твОя країна, яка плаче тепер.

І не вірить ніхто, сподівань не втрачаєм,
Насправді що сталося досі не знаєм.
Вже дев'ять днів поспіль, а ми все шукаєм,
А правди тієї  так і не взнаєм...

І шо с тої правди, нічого не змінеш.
Ти в наших сердцях, Андрій, не загинеш.
Повертайся скоріш, але вже не сьогодні,
Ми тебе відпускаєм, відкриваєм долоні.

У своЇх піснях ти навчив всіх людей,
Цінувати завжди той новий день,
Любити цей світ, а не тільки себе.
Радіти завжди, коли сонце встає.

Хоча деяким справді, треба мавпами стати,
Щоб навчитися заново щиро кохати.
Щоб прожити життя у мирі й добрі,
Так як жив и навчав, нас, завжди ти.

Ти був добрий і чесний, побільше б таких,
Щоб любили країну, любили цей світ.
Ти пішов, но залИшив свій скарб у піснях,
Які будуть назавжди в наших сердцях.

Вічна пам'ять тобі, спочівай із миром,
Ми поставим свічки, й заспіваєм щиро,
Пройшли титри в віршах, це нажаль кінець фільму,
І тепер лише в снах тебе ще раз обіймем...

История cоздания стихотворения: