Автор: ГАЛА ВИТА
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-03-11 10:50:31

як зманює весна

Намагаюсь заснути,
а весна   лізе мені під ковдру:
ось її руки.
А ось – нога…
Лоскотно, аж мурашки, чи то світлячки
По ліктях і ступнях полізли,
Чую, мов шурхіт фольги,
Як чалапають їхні ніжки
По скоринці  снігових заметів ,
Витягують із шухляди таємний шлях.
І я в же думками далеко,
Поспішаю з палацу сну
У пестощі трав,
Під дерева,
Там цілувати весну.
Світлячкові прадавнє письмо
Тире-крапками  сповіщає,
що скінчились зимові паркани,
злущились, немов  шкаралупка, морози
з днів запашних  і яскравих,
що треба взуватись у боти,
в куценькі  стрибучі спіднички,
і легенькі- легенькі хустки.
Лютий знов обізнався.
Не втрапив у двір.
Запізнився на потяг…
Я спати лягаю, а весна
Вже спровадила з дому Рудька,
Завітала до саду зі звичною піснею
Жвавих синичок.
Про віз та санки…

І місяць стоїть роззутий
Миє в джерельці пальці…
  Мріє...

08.02.2013р.

История cоздания стихотворения: