|
Автор: Маргарита Шеверногая
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2017-08-14 00:35:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
А ти бачив, як плаче залишене в полі зерно?
Золотими сльозами стікає, спливає додолу…
Непотрібність вражає і тягне нестримно на дно,
Залишаючи біль безнадії на каменях молу.
А ти чув, як бринить перед тим, як порватись, струна?
Наче просить, прощаючись, вічно її пам’ятати.
Ми шануємо пам’ять, допоки не змовкне луна,
І минають безслідно події, і люди, і дати.
Чи ти знаєш, як серце в розлуці з тобою болить?
Чи воно в тебе є взагалі? Чи ти робот, машина?..
Закарбую слова, збережу кожну радісну мить.
І пробачу тобі. Я щаслива! Хіба ж в тому винна?
История cоздания стихотворения:
Незважаючи на ситуацію , що сталася за час війни, в вашій ніжній та ємній душевного тепла,ДУШІ стільки любові до природи, що вона охоплює все навколишнє середовище. І це цікаво відтворено у вашому творі! Дякую ! |
Рецензия от: Артур Сивий 2024-03-29 12:18:29 |
Какой же это анекдот? Красивый, по наследству рот! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 12:16:41 |
Любовь бывает одинока, И кажется что жизнь жестока. Проходит всё, как ветер, мимо, Я в этой жизни нелюбима! p.s. Зато свободна от вранья, Есть шанс, что влюбятся в тебя! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 12:14:18 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |