ЩО Ж МИ ЗА НАРОД ТАКИй?
/ АП Текущий момент /
Страница Абсурдыня (для поэтесс)
/ Конкурс Абсурдов /
страница Абсурд (для поэтов)
/ Конкурс Абсурдов /
Сейчас на сайте 2072 человека
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Рассвет очнулся в праздничном убранстве, овцы валяются в духовном пьянстве. Горят кресты, на них умы распяты и нечем думать о цене расплаты. ©Ночь

Автор: Ночь
Тема: Детская проза
Опубликовано: 2017-01-17 10:16:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Шматочок сонця. (казка для дітей)

Якось жила на світі маленька дівчинка. Вона дуже любила сонце, та  милувалась їм в день, скрізь темне скло. Кожного ранку  вона приходила до берега моря, зустрічати його перші промені.

«Вітаю тебе любе сонечко» - прокричала  дівчинка йому, коли над морською рівниною  із своєї  оселі  виходило сонце. «Яке ти, гарне» - з захопленням повторювала вона, кожен ранок, радіючи йому, начебто у молитвi, склавши свої  маленькі руки.

Дівчинка хоть і була маленькою, але встигла побачити ті дива, які робить сонце. Вона спостерігала, як пташки радіють йому, як блищать хвилі у його променях. Як сірий дощовий  день  змінювався, а саме головне, це  веселка. Дівчинка у перше в житті побачила веселку. Веселка, така чарівна. О, як їй зажадалось  знайти те місце на землі, де починається веселка.

Дівчинка кожного разу після дощу  шукала початок веселки, бо їй здавалось, что на веселці  є чарівні сходи, по яким  вона  матиме змогу  піднятися до сонця. Кожен ранок вона гукала сонце, але воно , мовчки, піднімалось все вище і вище у небо. Дівчинка подумала, що вона така маленька, а сонечко так далеко, а по небу літають літаки, щей мабуть сильно шумлять, що сонечко не чує її напевно через це. Тому вона вирiшила знайти початок веселки на землі, та по її чарівним  сходинкам піднятися до нього.

Але минали дні, веселки все не було, тому що не було дощику. І дівчинці  здавалось, що дні минають дуже довго, а у неї зовсім не має часу чекати, тому що кожного ранку  сонце прокидається і не чує її. Але дівчинка і надалі приходила, кожного ранку до берега моря і віталась з сонцем, як тільки воно починало прокидатися і виходити із своєї оселі.
Одного дня  налетів сильний вітер, набігли чорні хмари, дівчинка злякалась та ледве встигла добігти до дому, щоб не намокнути. Сидячи коло вікна, вона спостерігала  за зливою, як нахилялися дерева під натиском сильно вітру, як розмивав дощ квітник її матусі , та як їх кицька мокра прибігла  та заскочила на підвіконня дома, ховаючись від тієї зливu.

Цілий день йшов дощ, yвесь двір був у калюжах та у зірваному вітром листі дерев. Усі квіти лежали на землі брудні. Здавалося, що весь матусин сад був просто знищений. День був сірим від дощу, але дівчинці, все одно було цікаво спостерігати за тим, що відбувається за вікном, отже вона такого ще ніколи не бачила.

Але дощ закінчився раптово, так як і розпочався. Хмари розбіглись, поступивши місце сонечку і воно, так яскраво засвітило, начебто там завжди  і було.
Дівчинка побачила над сусідським дахом шматочок веселки  і вирішила подивитися чи далеко від  неї та веселка.  « Можливо я встигну  до неї добігти» - замислилась дівчинка, та   гайнула босоніж до веселки.  Дівчинка бігла дуже швидко, вона дуже хотіла встигнути до того місця де вона починається. Вона бігла скрізь яблуневий садочок, через ліс до лугу,  на якому була веселка.  До лугу, такого рівного, як зелене блюдце. «Почекай  на мене веселка» - кричала  дівчинка, минаючи ліс, вона вибігла на луг і не повірила своїм  очам, яка ж веселка була гарна.

Дівчинка доторкнулась до неї,  але веселка виявилась прозорою, та вона  не мала сходи.
«Як же я по тобі підіймусь до сонця»? – замислилась дівчинка та заплакала, бо веселка була  її надією. Дівчинка  стояла біля веселки, тa тільки могла, що  милуватися її
переливами та  кольорами, такими чистими і спокійними.

Дівчинка і веселка пробули разом до самого вечора.  Коли сонце почало лягати спати, веселка в міру згасання сонячних променів,  зникала. Дівчинці здавалось, що це не веселка зникає, а її надія тане на зустріч із сонцем. Дівчинка йшла додому сумна та замислена, вона просто не знала, як вона ще могла потрапити до свого улюбленого сонечка. «Невже сонце ніколи не узнає, як сильно я його кохаю?» - подумала дівчинка.

На наступний ранок вона, як і завжди прийшла на берег  моря, щоб милуватися першими променями  сонця. До свого здивування вона побачила на березі  багато  морської  трави вирваної  з коренем. Якісь дерев'яні уламки , каміння велике та мале, різноманітні мушлі, які  викинули хвилі на берег моря. С цікавістю вона роздивлялась все, що лежало на березі.  Хвилі були спокійними, море було гладеньке і тільки сонце  хвилювало їх поверхню своїм сліпучим світлом.

«Що це блищить?» - подумала дівчинка,  її увагу привернуло сяйво, яке мерехтіло на сонці у морській траві. Вона підійшла поближче, це був сяючий на сонці прозорий, жовтий камінець. Він нагадував  дівчинці сонце, бо камінець був таким же жовтим, як  і воно саме. Піднявши камінець, вона стиснула  його у своїй руці, та подивилася на сонце. Вона згадала, як вчора бігла до веселки, та знайшовши  її засмутилась, що не мала змогу по ній піднятися  до сонця. Згадала, як плакала і втративши надію пішла додому .
I ось, цей шматочок сонця зараз у  її долоні.

"Дякую тобі сонечко» - прокричала дівчинка. «Отже, ти мене чуєш! Отже мої  пошуки веселки не були марними" - казала вона скрізь сльози.

Коли вона йшла додому із шматочком сонечка в долоні, їй здавалось, що цей день яскравіший і світліший від усіх інших днів. Вона дуже була щасливою, бо  вона отримала відповідь від сонечка, що воно її чує.
Поки дівчинка йшла додому, сонце було високо – високо та світило яскраво – яскраво. Калюжі у дворі всі висохли , кицька побачивши щасливу дівчинку почала мурчати та терпись об її ноги. Дерева стояли розпушивши своє листя, квіти усі піднялися із землі та витягнулися до сонця. «Які вони гарні та яскраві» - подумала дівчинка, дивлячись на квіти. Матусин сад був знову наповнений світлом, ароматом квітів та співами пташок.

Дівчинка підійшла до матусі і розповіла  їй про те, де вона була, розкрив свою маленьку руку в якій лежав шматочок сонця. Матуся усміхнулась, погладив свою доньку по її рудому, розтріпаному  вітром волоссю. Обійнявши та поцілувавши,  матуся сказала, що це вона, її маленька донька Елла, той самий   справжній шматочок сонця. Матуся розповіла  Еллі, що камінець, який  у її  долоні, називають  бурштином.  I морські хвилі, по проханню сонця, остуджують  його шматочки, та дарують тим, хто чистий своїм  сердцем. Що той, хто любить сонце, завжди буде носити його світло в своїй душі. А камінець Еллі,  як дарунок від сонця, щоб вона завжди  про це пам'ятала.

История cоздания стихотворения:

Эта же сказка "Кусочек солнца", но на русском языке здесь: http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=46336&poem=225798

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1562

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 1.
Классно. Ты мои ещё почитай, я сегодня ещё выложу, да и выложенные вроде неплохие....
2017-02-22 19:58:31
Хорошо)))
2017-02-22 20:01:09

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Жизнь и смерть – это прерогатива только Высших Сил, и Андрей Кузьменко прожил свою жизнь на ОТЛИЧНО!!! Хорошее посвящение великому певцу, философское, душевное... Творцы живы, пока востребовано их творчество!.. Потому что в творчестве, а не в теле, больше всего отражается бессмертная душа!
Рецензия от: Лана Шакула
2020-07-12 10:23:23
Чудові пісенні рядки. Ви зачарували мене, пані Ларисо! Взяла до скарбнички.🌹 801;🌹
Рецензия от: Олена Молнар
2020-07-12 10:22:56
Стихотворение необычное, интересное, противоречивое в чем-то. Выражение «флирт с жизнью» -полагаю, нонсенс, как и со смертью. Предполагаю, что он применителен только к межличностной сфере.
А стих очень провлекательный. Заставляет задуматься.
Рецензия от: Юлия Щербатюк
2020-07-12 10:19:07
На форуме обсуждают
Хто він - автор герба ОУН?

Роберт Лісовський (1893-1982)
- уродженець м. Кам‘янське, яке тоді входило до Катеринославської губерніі(...)
Рецензия от: Радонька
2020-07-12 09:36:33
СЬОГОДНІ ТРАГІЧНА ДАТА ДЛЯ УКРАЇНИ!

Сьогодні роковини одних із тих подій про які НІКОЛИ не можна забувати у відносинах із північним сусідом і особл(...)
Рецензия от: Радонька
2020-07-12 09:35:34
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.